Принаймні від трьох різних людей перед тим як зустрітись із Василем Опайцем почув про нього гарні відгуки. То були слова, що характеризували водія Глибоцького ВУЖКГ з найкращого боку: дуже відповідальний працівник, скромний і порядний чоловік.

Власне, сталось так, що до служби в армії Василь встиг закінчити ПТУ у Просіці й отримати права водія. Солдатські будні загартували хлопця, додали практики керування автомобілем. Тож повернення до цивільного життя у 1970 році позначилось і початком роботи у комунальній службі селища. То був початковий запис у трудовій книжці, що незмінно зберігається у ній і досі.
— Пропозиції щодо переходу на нове місце роботи, — розповідає Василь Степанович, — надходили не один раз. Не знаю, але чомусь не хотілось по ... Читати далі »

— Батько мав їх з 500, — констатував Степан Сергійович. — З дитинства звик до цієї крилатої радості і вже не можу без неї обійтися. Був випадок: шестирічним хлоп’ям піднявся на драбину 10-метрової висоти, аби спіймати чужого голуба. З неї впав, але птицю не відпускав. Тоді тато мовив, що стану голубоводом.
У 1999 році пан Степан привіз із Румунії 15 ніжних воркунів. Купив їх маленькими, тренував, виводив свою улюблену расу. Нині вже має 300 пернатих, з яких 180 — парами. Решта — молодь, котра ще не спарувалась.
Живуть спортивні поштові птиці в обладнаному голуб’ятнику. Окремо — голубки, голуби і гамірне потомство.
Задоволення це досить дороге, якщо займатися серйозно. Окрім придбання самих благородних пернатих, треба купити зерно, спе ... Читати далі »

Саме музей археології та етнографії імені Максиміліана Гакмана в Опришенах щойно відзначив свій перший маленький ювілей — десятиріччя від дня створення. Спершу то була невелика кімната у сільському будинку культури, де Микола Іванович — тоді вчитель історії — разом із своїми учнями розмістив понад сто експонатів. Ще за п’ять років — у грудні 2005-го сільська рада передала для музею хату колишнього священика із чотирма кімнатами та коридором. Тепер тут ... Читати далі »