Саме музей археології та етнографії імені Максиміліана Гакмана в Опришенах щойно відзначив свій перший маленький ювілей — десятиріччя від дня створення. Спершу то була невелика кімната у сільському будинку культури, де Микола Іванович — тоді вчитель історії — разом із своїми учнями розмістив понад сто експонатів. Ще за п’ять років — у грудні 2005-го сільська рада передала для музею хату колишнього священика із чотирма кімнатами та коридором. Тепер тут уже виставили понад тисячу експонатів, що розповідають про історію села і його околиць від найдавніших часів. Скажімо, нещодавно тут віднайшли археологічні матеріали, що стосуються поселення другого століття до нашої ери. Водночас, п’ять років тому музей поповнила й нумізматична колекція із рідкісними монетами середньовіччя.
— За період роботи музейного закладу, — розповідає незмінний його директор, він же нині і директор місцевої школи Микола Боднарюк, — у нас побувало на екскурсіях більше семи тисяч відвідувачів. І серед них гості навіть з далекого зарубіжжя: США, Канади, Італії, Ізраїлю, Німеччини, Польщі, Угорщини. Приїжджали і ближчі сусіди з Румунії та Молдови. Зазначу також, що на базі музею проводили наукові конференції, семінари, в тому числі і зі статусом міжнародних.  Ми тісно співпрацюємо із Буковинським центром археологічних досліджень на чолі з професором Чернівецького національного університету Сергієм Пивоваровим.  Маємо і плідні зв’язки із Кишинівським археологічним музеєм Молдовської академії наук.
Власне, характерним є і те, що музей має хорошу підтримку і допомогу, зокрема у ремонті приміщення, утримання його у належному стані (найближчим часом передбачається і його розширення) з боку Миколи Поповича — сільського голови, приватних підприємців Василя Нікори, Георгія Кравчука, фермера Іллі Безушка.
Постійно поповнюють музейну експозицію своїми знахідками та старожитностями мешканці села Ілля Безушко, Андрій Ісопеску, Ілля Ватаман, Георгій Безушко. Словом, музей є тим притягальним центром, що дедалі більше стає гордістю Опришен.
На знімку: директор музею Микола Боднарюк біля німецького піаніно виробництва кінця XIX століття нещодавно переданого закладу одним із жителів села.