Микола Шапка на своїй незримій колісниці справляється із штормами соціуму, паралельно приборкуючи хвилі, збалансовуючи припливи-відпливи свого неспокійного суспільно значущого буття. По-особливому відчуває музику і внутрішню драматургію слова, адже у повсякденні редактора воно вчить, облагороджує, наснажує, екзаменує і … карає. Такі випробування — доля і справа фахових, глибокодумних, самоорганізованих і творчих людей.
У своєму житті стараннями і наполегливістю багато досяг і є цього вартий. Народився у Йорданештах, де від батька-матері переймав любов до людей, працелюбність. Після закінчення місцевої восьмирічки (№1) та Карапчівської середньої школи став студентом філологічного факультету ЧДУ (сьогодні ЧНУ) імені Юрія Федьковича. Цариця філологія подарувала й обраницю-однодумця — дружину Марину. Коли вирішив пори
... Читати далі »
Валентин Глопіна: «Головне те, що в нас є довіра людей»
Співрозмовник кореспондента «Нового дня» — Волоцький сільський голова Валентин Глопіна.
— Якщо оглянутись на шлях, пройдений Вами із територіальною громадою з 31 жовтня 2010 року — часу минулих виборів до місцевих рад, то яким він був? — Звісно, устелений трояндами не був (посміхається), але приємно те, що підтримка мене під час виборів підтвердилась і у ході подальшої роботи. Власне, є довіра людей і до сільської ради загалом. А це дало можливість вирішити ряд соціальних питань, зокрема відремонтувати належним чином у Волоці фасад клубу, замінити в ньому вікна, двері, зробити такий же ремонт у дошкільному навчальному закладі. Разо
... Читати далі »
Той, хто читає книги, — завжди інтелектуально вищий за того, котрий проводить вільний час біля телевізора. Щороку у цьому переконуються і учні 6 — 7 класів — учасники Всеукраїнського конкурсу „Найкращий читач України”.
Днями районний етап відбувся у читальному залі районної бібліотеки для дітей. 26 учасників представляли себе, свої уподобання, читацький щоденник та улюблену книгу, рекомендуючи присутнім прочитати її теж. До прикладу, Аліса Кирияк радила читати „Кобзар” Тараса Шевченка, Віталії Баланюк до вподоби книги Олександри Возняк, Марії Іонець — Остапа Вишні… Іван Топало разом з бібліотекарем книгозбірні-філії с. Багринівка Зінаїдою Лазареску п
... Читати далі »
Минулими вихідними завершилась фінальна частина чемпіонату району з волейболу серед чоловіків. Зустрілись чотири команди і гостра спортивна боротьба точилась до останньої гри. Так, більш досвідчені станівецькі волейболісти перемогли з рахунком 2:0 суперників з Карапчева і завоювали бронзові нагороди. Окрасою чемпіонату став поєдинок між командами сіл Димки і Сучевен. У вирішальній третій партії більш вдало зіграли волейболісти Димки, які із загальним рахунком 2:1 перемогли команду Сучевен і стали чемпіонами району. Срібло відповідно вибороли сучевенські спортсмени. Переможець і призери нагороджені пам’ятними кубками, медалями і дипломами. Кращим гравцем чемпіонату визнано Олександра Омарова з Димки, якому вручили пам’ятний приз. У церемонії нагородження взяв участь заступник голови райдержадміністрації Михайло Божеску. ... Читати далі »
Напередодні ювілею ми вирішили поцікавитись чим живе карапчівська громада. Отже, можете дізнатись про історію села, а також про його людей, проблеми та перспективи розвитку
Історична довідка
Перша згадка про село Карапчів — 17 березня 1573 року, коли Іоан Воде пише у грамоті, що село переходить у власність Юрашки та Владка, правнуків Сіми Збієри
... Читати далі »
У своєму житті стараннями і наполегливістю багато досяг і є цього вартий. Народився у Йорданештах, де від батька-матері переймав любов до людей, працелюбність. Після закінчення місцевої восьмирічки (№1) та Карапчівської середньої школи став студентом філологічного факультету ЧДУ (сьогодні ЧНУ) імені Юрія Федьковича. Цариця філологія подарувала й обраницю-однодумця — дружину Марину. 
— Якщо оглянутись на шлях, пройдений Вами із територіальною громадою з 31 жовтня 2010 року — часу минулих виборів до місцевих рад, то яким він був?
Днями районний етап відбувся у читальному залі районної бібліотеки для дітей. 
Перша згадка про село Карапчів — 17 березня 1573 року, коли Іоан Воде пише у грамоті, що село переходить у власність Юрашки та Владка, правнуків Сіми Збієри