Днями районний етап  відбувся у читальному залі районної бібліотеки для дітей.
26 учасників представляли себе, свої уподобання, читацький щоденник та улюблену книгу, рекомендуючи присутнім прочитати її теж. До прикладу, Аліса Кирияк радила читати „Кобзар” Тараса Шевченка, Віталії Баланюк до вподоби книги Олександри Возняк, Марії Іонець — Остапа Вишні… Іван Топало разом з бібліотекарем книгозбірні-філії с. Багринівка Зінаїдою Лазареску підготували віршоване представлення улюбленої книги. Феодосія Бобкова змістовно і ґрунтовно не лише зацікавила обраною книгою, а й рецензувала її майже на дорослому рівні. Анастасія Панцир навела афоризми про книги, Яна Купферберг вивчила прозові тексти улюбленого автора напам’ять. Валентина Кирчу та Каріна Гуменюк підготували представлення з допомогою мультимедії, а Анастасія Гнатюк поділилась власним шляхом до світу книг. Також учасники виконували індивідуальні завдання на картках, відповідали на усні тестування.
Оцінювало дитячу начитаність та ерудицію журі під головуванням начальника відділу культури і туризму РДА Ольги Крючко за двобальною системою. Як підсумувала Ольга Миронівна, діти читають, що є перспективою у житті для них. Учасникам вручили грамоти, а переможцями стали учениця 7 класу Старововчинецького ліцею Феодосія Бобкова та шестикласниця Кам’янської ЗОШ І-ІІІ ст. Олександра Федорюк, котрі представлять район 26 березня на обласному етапі конкурсу.

19 березня — день народження Ліни Костенко. Їй виповнюється 83. 21 березня увесь світ відзначає Міжнародний день поезії. Будь-які паралелі та акценти, думаю, зайві... Цього дня хочеться почитати, торкнутися справжніх поетичних рядків.
У текстах Ліни Костенко описано все: неповторне тепло дотику руки рідної людини, радість зустрічей, палке кохання, важкі втрати, розпач, тривога за наше сучасне життя й майбутнє. А ось як вона пояснює що таке поезія:
Стоїть у ружах золота колиска,
Блакитні вії хата підніма,
Світ незбагненний — здалеку і зблизька,
Початок є, а слова ще нема.
Ще дивен дим і хата ще казкова,
І ще ніяк нічого ще не звуть,
І хмари — не прив’язані до слова,
от просто так: пливуть собі й пливуть...
Ще кожен пальчик сам собі Бетховен,
Ще все на світі гарне і моє,
І світить сонце оком загадковим,
Ще слів нема, поезія вже є!
Коли хочеться знайти себе в словах чи розкрити себе — Ліна Костенко вже ніби зробила це за кожного. Після її рядків дихається легше…