Учні 7, 10 та 11 класів, а також ті, кому дороге слово Кобзаря, завітали до актової зали Глибоцької ЗОШ І-ІІІ ст. Діти декламували поезію, інсценізували поетичні рядки, розповідали про значення митця для всієї України та духовного буття народу. Презентували літературно-мистецький альманах „Поетичний вінок Кобзареві”. Як пише у передмові вчитель української мови та літератури школи Ірина Крючко, це друга книжечка дитячих віршів із серії „Квітка-семицвітка”. До неї увійшли проби пера та малюнки: Богдани Грижюк, Ольги Коваль, Володимира Романюка, Ольги Шелепюк, Євгенії Лупуляк, Альони Мінтянської, Марії Малайку, Ірини Писарук, Георгія Топала, Станіслава Білійчука, Оксани Мігорян, Анастасії Стефанесі, Ірини Остафі, Олександри Ткачук, Анастасії Рєпіної, Зіни Ставіли, Дмитра Білоуса, Валерії Влад.
Родзинкою заходу стало знайомство з непересічною людиною, заслуженим майстром народної творчості, нагородженим премією ім. Георгія Гараса, чернівчанином Михайлом Покиданцем. Михайло Григорович працює учителем географії Чернівецької гімназії №4, де керує дитячим танцювальним колективом „Вітерець”. Створив етнографічний музей, при якому діє гурток вишивальниць. Свого часу танцював у ансамблі „Галичина”, разом із яким знявся у фільмі Сергія Параджанова „Тіні забутих предків”. Його вишивки експонували в Індії, США, Канаді, Німеччині, Румунії.
Розповів Михайло Григорович цікавий факт. Після першої виставки у Канаді 36 його робіт — невідомо куди зникли. Добра людина допомогла відновити справедливість. Вишивки так і не знайшлись до сьогодні, але за повернені йому гроші, частину ще доклав і купив у Чернівцях квартиру.
Учням Глибоцької ЗОШ І-ІІІ ст. пан Михайло привіз показати свою гордість: два вишитих „Заповіти”. Один із них — у „канівському” стилі, інший — у гуцульському. Роботи розміром з вхідні двері. Також показав учням рушники, вишиті за творами Шевченка. Коли наприкінці 2006 р. митець мав персональну виставку в музеї Шевченка у Києві, йому запропонували створити рушники за поезією Кобзаря. Справа видалась нелегкою, але цікавою. Шевченкіану вишивав два роки. Причому замість 18 запланованих створив 26. Образи відобразив у глибоких символічних орнаментах. На полотні юнаки та дівчата, як маків цвіт, колоски золотої пшениці, поля, скроплені козацькою кров’ю, і вишні у саду, і солов’ї на калині. Зброю не вишиває — каже, що це не за законами української вишивки.
Незабаром побачить світ ювілейне видання „Кобзаря”, вперше проілюстроване вишитими рушниками. За цікаву й неординарну зустріч гостеві подякували завідуюча РМЦ Олеся Намака, методисти РМЦ, директор Глибоцької ЗОШ І-ІІІ ст. Юрій Блисенко.
Лариса
Дущак.
Фото Петра Митранюка.
