Переглядаючи
підшивки, шановні читачі, переконуєшся в тому, що без інформації людство
існувати не може. Газети і радіо були потребою і трудівника, який
власними мозолями вирощував хліб, споруджував будинки, і людей
інтелігентних, які творили науковий простір. Всі вони розпочинали день
сходом сонця і вітанням диктора радіопередач Ірини Львівни Жищенко:
„Говорить радіовузол!”. А про події у районі, світі читали із сторінок
тодішнього „Буковинського села”. Радіопередачі
охоплювали широке коло злободенних питань з життя колгоспу, школи,
лікарні, культурно-побутових установ. Про досвід своєї роботи у
передачах розповідали бригадири, ланкові, свинарки, телятниці, вчителі,
медпрацівники, керівники артілі. Звучали розповіді на політичні,
природничі, економічні, педагогічні, атеїстичні теми. Систематичними
були огляди міжрайонної газети „Буковинське село”. Про передплату
інформували читачів і на шпальтах під рубрикою „У кожний двір — газету”.
Популяризація часопису була основним завданням зв’язківців. У 1963
р. „Буковинське село” виходило 4 рази на тиждень, а коштувало символічно
— 26 копійок на місяць. Зв’язківців кожного району за допомогою
партійних і комсомольських організацій та широкого громадського активу
зобов’язували належно виконувати основу своєї роботи — не залишати
жодного передплатника без міжрайонки. Кращих листонош нагороджували,
ставили в приклад. Однак, імена лінькуватих теж не замовчували. Активно
відзначали дописувачів, аналізували тематику листів. Ось у №50
„Буковинського села” за 8 серпня 1962 року констатували: „У липні
надійшло 283 листи. Із Садгірського району — 101, Новоселицького — 74,
Герцаївського — 25. З інших районів було шість листів. З кожним місяцем
зростає авторський актив газети. У липні було надіслано читачами на 41
лист більше, ніж у червні”. А вже у листопаді того ж року надійшло 218
листів. 68 надіслали робсількори і читачі Чернівецького району, 65
редакція одержала із Садгірського, 50 — з Новоселицького, 31 —
Герцаївського. Частими дописувачами були: П. Мазурчук (головний агроном
виробничого управління), В. Мінаєв (головний зоотехнік виробничого
управління), М. Семенов (головний економіст виробничого управління),
народна поетеса Буковини П. Амбросій, поети-початківці І. Кутеня, Я.
Носенко, фотографували Г. Вороніна, В. Битюкова, друкувались позаштатні
кореспонденти Гульпе, Герасимчук, Аіріней, Редькін, Штрахман, Кулешов,
Тимощук, Нікульча та інші. У суботу, 30 березня 1963 року, вийшов
останній номер „Буковинського села”. А у вівторок 2 квітня 1963-го
читачі вже отримали „Будівник комунізму”. Редакція залишилась за тією ж
адресою: с.Глибока, вул. Леніна, 83 „а”.
