Новий день   
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Реклама
Головна » 2013 » Жовтень » 11 » Відома й незабутня землячка…
12:21 PM
Відома й незабутня землячка…
Вересень… Золоті листочки де-не-де проблискують у густій насиченій зеленню кроні дерев, сповіщаючи — осінь прийшла.
Такої чудової пори, 18 вересня 1912 року, родина Ботушанських поповнилась ще одним членом сім’ї, другою донькою Домочкою, котрій доля підготувала не лише важкі випробування, тернистий шлях, а й славу, якої не сподівалася: стати окрасою Буковини — народною поетесою, художницею, письменницею, громадським діячем, жінкою-матір’ю трьох дітей: Євгена, Віталія, Ольги.

Мені пощастило цього року відвідати Мелітополь, де жила після війни Домка Ботушанська. На тихій вулиці Пушкіна, 290, заховавшись у зелені, все так же стоїть і вдивляється маленькими вікнами у світ старенька хата Солоненків. Зараз тут мешкає її старший син Євген з дружиною Тетяною та дітьми. Саме в цій хатині Домка Сидорівна віддавалась годинам творчості. Тут вона ночами вичитувала, переписувала, корегувала автобіографічний роман „Підземний дзвін” до останніх днів життя. Книга побачила світ завдяки кандидатові філологічних наук Катерині Гурдзуф та родині письменниці. Видана, щоправда, малим тиражем.
У славному запорізькому Мелітополі живе пам’ять про нашу землячку. Відвідала я краєзнавчий музей, де зберігаються матеріали про неї. До речі, у інформаційно-біографічному збірнику „Кто есть кто на Мелитопольщине” у розділі „Память региона” є сторінка про Домку Сидорівну, де, зокрема, сказано: „Она не просто состояла в литературном объединении г. Мелитополя, но была его душой, лидером… Во многих учебных заведениях города сегодня факультативно изучают ее творчество”. [с. 471].
Невелика на зріст буковинка, яка у великому російськомовному місті завжди спілкувалася тільки українською, завоювала повагу у мелітопольчан. Керівництво літературного об’єднання не тільки береже пам’ять про талановиту жінку, друкує її твори, а й готує подання на присвоєння Ботушанській звання „Почесного громадянина” до ювілею міста у 2014 році.
Відвідали з сином Дмитром та чотирма онуками могилу Домки Сидорівни на алеї Слави. Там же поховані її сестри Параска, Олена, син Віталій. Чимало спогадів про родину записали у родичів в селі Ігорівка, що розташоване на березі Азовського моря.
Час пролетів швидко. Чимало подарунків привезли для музею: фото, книги, бюст поетеси. Та найголовніше — незабутні враження…
Ольга Шевченко,
методист Глибоцького центру туризму, директор музею Домки Ботушанської.
*   *   *
Домка Ботушанська
Коломийка
Де Молочна річка.
Там я стану, послухаю,
Як росте пшеничка.
Ой піду я на Молочну
Бережком раненько
Тай зіллю свій голосочок
З тьохком соловейка.
Як зіллю свій голосочок
Ще й з дзвоном пшениці —
Лети ж, моя коломийко,
У світ до столиці.
Ой стелися доріженько,
Та стелися гладко.
Хоч я бідна так горюю,
Як горював татко.
Ой рости-рости пшеничко!
Буяй у колоссі,
Щоб нам знову досить гарно
У краю жилося…











Переглядів: 539 | Додав: Newday | Рейтинг: 0.0/0
Форма входу
Пошук
Календар
«  Жовтень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Архів записів
nanewday@mail.ru