Людно було у Петричанці у день Михайлового чуда. У місцевій церкві зібрались парафіяни з Петричанки та довколишніх сіл, а також поважні гості з району, області та навіть з-за кордону. На освячення храму після реконструкції. До того ж, цьогоріч петричанська святиня, яка носить ім’я святого Миколая, відзначить своє 110-річчя.
З історії церкви
Перші згадки про Петричанку датовані 1761 роком. Відомо, що тоді храму на території села не було, отож місцеві прихожани ходили на молитву до сусідів: одні — у Сучевени, інші — у Кам’янку, дехто — у Білу Криницю, а хтось — у Глибоку.
Допомогли кам’янчани, які подарували Петричанці свою дерев’яну церкву. Як свідчить історія, перевозили щедрий подарунок, не розбираючи, за допомогою великих сан (які майстрували 3 тижні) та декількох пар здоровенних волів. Отож, 25 жовтня 1903-го митрополит Буковинський і Чернівецький Володимир освятив храм. Відтепер Петричанка та Сучевени входили до однієї парафії і, як наслідок, у святинях цих сіл служив один і той же священик. Спочатку це був отець Дмитро Іванюк, який вів святу службу румунською мовою. Вперше він з’явився перед петричанськими віруючими 19 грудня 1903 року у день святого Миколая. Відтоді церква носить ім’я цього ієрарха.
Як і всі святі місцини, у радянський період петричанський храм зазнав чимало утисків. У 1961-у його закрили. Місцеві жителі намагались „повернути віру”: писали листи у район, область, Київ, Москву, проте довгий час атеїстична влада була непохитною. Минуть роки і лише у 1986 році чиновники „дадуть зелене світло” Свято-Миколаївській церкві, яка на той момент була майже вся зруйнована. Зусиллями громади її відреставрували і вже 15 лютого 1987 року (на Стрітення) отець Іоан Амарій провів довгоочікувану службу.
З його приходом паралельно з румунською у храмі звучить і церковнослов’янська мова. Здавалось, усі негаразди позаду, проте 13 грудня 2010-го ще одна біда трапилась у Петричанці — з невідомих причин згоріла дзвіниця. Та не так вже й легко здолати місцевих прихожан, які на своєму шляху до віри перебороли не одну перепону. 24 грудня 2011 року освятили новозбудовану дзвіницю.
Нині храмом керує отець Георгій Левчук. Службу проводить церковнослов’янською.
Низький уклін усім благодійникам!
З нетерпінням чекали мешканці Петричанки на освячення місцевої церкви після реконструкції. Дійство, як і запланували, провели у день вшанування Михайлового чуда (19 вересня). До того ж, був ще один привід для свята — не за горами 110-а річниця з часу проведення першої служби. Ця подвійна нагода зібрала у маленькій церкві чимало охочих помолитись. Окрім місцевих, на службу завітали і парафіяни із сусідніх сіл, а також поважні гості: єпископ Хотинський, вікарій Чернівецької єпархії Мелетій, Благочинний Глибоцького району отець Іоан Горда, священики з довколишніх сіл та районів, серед яких і гість із Америки — секретар Руської Зарубіжної Церкви отець Сергій, заступники голів РДА та райради Михайло Божеску та Петро Тимофтій, сільський голова Сучевен Аурел Баш. Варто сказати, що реконструювали приміщення зусиллями громади, а добродіям, які найбільше посприяли, аби церква постала у новій красі, Мелетій вручив грамоти та ікони. Зокрема, нагородили Петра, Віктора, Сергія, Іллю, Танасія, Василя, Аурела Козачуків, Дмитра Панцира, Василя Кучуряну, Манолія Кузика, Івана Горобця, Георгія Зеленівського, Траяна Зегрю, Романа Піцула, Григорія Сучевана, Іллю Павлюка, Миколу Шайну, Миколу Янчука. Свою нагороду отримав і настоятель місцевого храму протоієрей Георгій Левчук. За сумлінне виконання пасторських обов’язків владика вручив йому цінний подарунок — Хрест з прикрасами „Аксіос”. Однак, як зазначив єпископ Хотинський, це, звичайно, не повний список тих, хто долучився до благородної справи. Відзначити всіх, на жаль, неможливо, тому найбільшою нагородою для благодійників буде Божа підтримка у їх повсякденному житті. У своїй вітальній промові вікарій Чернівецької єпархії заявив, що реконструйований храм буде яскравим свідченням віри жителів Петричанки. Благочинний Іоан Горда подякував керівникам району за допомогу, яку вони надають святим місцям нашого краю. Отець Георгій Левчук відзначив, що для Петричанки освячення храму є великим святом. Також він додав, що процес реконструкції не був таким вже й важким, адже знайшлись небайдужі люди, які підставили дружнє плече. За це їм — низький уклін! Освятили у цей знаменний день і святий престол, який, за словами церковників, є небагато-немало «серцем» церкви. Наостанок додам, що всі охочі мали можливість вклонитись та помолитись перед Чудотворною іконою Божої Матері, яку привезли із Красноїльська. Георгій СЕМЕНЮК.
Фото автора.
|
