„Скільки їх, натхненно-творчих, неспокійних відбуяло вже у долі поета з Глибоки Григорія Трафюка. Не зогледівся, як минув час, і ось уже на порозі п’ятдесят п’ять… Замріяний погляд світлих очей, умілі руки художника, талант композитора, пісняра — щедро обдарувала його доля”, — так пише про Григорія Петровича Трафюка член НСЖУ Валентина Лучак-Богдан.

Минулої неділі мудре, справжнє, щире поетичне слово звучало у читальному залі районної бібліотеки для дорослих. Присутні завітали не просто на ювілейний вечір митця, вкотре усвідомили, що талант — воістино дається людині Богом. Кожен вірш Григорія Трафюка — одкровення, яким ділився. Прозвучали рядки про найріднішу людину, яка живе в серці світлим променем — матусю, бо так хочеться: „Хоч на хвилину відчути ласку материну” („Осіннє”), батька, який гарно грав на гармошці: „Я пам’ятаю: в цій гармошці жило сто тисяч солов’їв, та гармоніст був надто щедрим і людям всіх роздарував”. („Солов’їна гармошка”).
Є люди, чужі нам, які стають близькими і потрібними. Взагалі, це чудово — знайти таку людину. Але, чи можливо повірити у розлуку із нею? Михайло Івасюк був Вчителем Григорія Траф’юка. Про незабутнього друга Григорій Петрович згадав з любов’ю і сумом, йому присвятив не одну поезію:

„Із оберемком радості-журби
До Вчителя ішов я на пораду.
Мовчали насторожено горби,
І білий світ втрачав свою
                              принаду.
І невідоме ще
передчуття
Переростало у пекучу
 муку…
Погасло дороге мені
життя,
А я не вірю досі у
розлуку”.
(„Я не вірю у розлуку”).

Особливістю поезії Григорія Трафюка є вміння сказати не багатьма словами про найглибші почуття, про найсокровенніше. А це ж правда:
„Що ми — не вічні,
ми — не вічні,
А дні, як потяги зустрічні,
Які нікому не спинить”.
Також присутні під звуки гітари, яку захопила з собою поетеса, керівник гуртка гри на гітарі Галина Сисолєтіна виконали пісенні твори Григорія Петровича.
На жаль, не вдалось Григорію Трафюку до ювілею видати третю збірку. Тож, хай Ангел-охоронець допомагає досягти у житті бажаного і вже невдовзі взяти до рук „Тризвук” (така запланована назва).  

Лариса Дущак.