Окрім основної роботи та звичайних селянських клопотів сільського освітянина, Іван Постевка  був справжнім літописцем своєї малої Батьківщини. Практично все життя збираючи документи та матеріали про Станівці, в останні роки життя він видав дев’ять книг про їх історію. Понад два десятка літ очолював Станівецьку філію обласного товариства румунської культури ім.Міхая Емінеску, був очільником  первинної організації Товариства репресованих «Голгофа» та не один рік керував місцевою організацією ветеранів війни та праці. Певний час працював  кореспондентом «Нового дня».
Іван Постевка був людиною з щирим почуттям гумору.
Найсмішнішим і в той же час одним з найболючіших у його житті був випадок, коли давав покази у підвалах КДБ у семидесятих роках. Його звинувачували в тому, що на уроці літератури він розповів дітям румунську казку «Коза та троє козенят»  (до речі, згідно навчальної програми). При цьому, маючи на увазі, що «Коза — це простий народ, а злий Вовк, якого вона штовхнула у яму з вогнем, — це секретар партійної організації (відтак в його образі вчитель зобразив всю комуністичну партію». Що ж, і таке було.
Право на урочисте відкриття меморіальної дошки надали директору школи Георгію Яценюку та старшій доньці Івана Адамовича — вчительці Валентині Пілат, сім’я якої і була головним спонсором. А брат  І.Постевки Микола Адамович, який також все життя вчителював, подякував дирекції школи та сільській раді за рішення щодо встановлення пам’ятної дошки.
На урочистостях також виступили та говорили про Івана Постевку заступник голови райдержадміністрації Михайло Божеску, голова обласного товариства «Голгофа» Ілля Попеску, заступник голови обласного Товариства ім.Міхая Емінеску  Микола Шапка, заступники директора Станівецької школи Юрій Зегря та Віоріка Топор, помічник НДУ Івана Попеску — станівчанин Петро Постевка, журналіст та друг колишнього вчителя та літописця Іон Крецу.
15 жовтня 2013 року Івану Постевці мало б виповнитись 77 років.