У штатному розписі районного фінансового управління Параска Русу і досі значиться секретар-друкаркою, хоча сама машинка вже понад десятиліття скромно стоїть на одному із столиків приймальні як своєрідний музейний експонат. На зміну їй прийшов комп’ютер — неодмінний атрибут ділових офісів сьогодення.
Власне, як і друкарську машинку, так і комп’ютер, Параска Іванівна освоювала практично самотужки.

— Хоча і були два короткотермінові вчителі на місці (і перша, і другий кілька разів показали що до чого), а відтак, якщо у мене щось не виходило, одразу обов’язково додавали: ще раз помилишся — дістанеш лінійкою по пальцях, — посміхаючись пригадує моя співрозмовниця. — Звісно, по пальцях діставати не хотілось, а значить швидко опановувала всі премудрощі друку і набору.
Тут, мабуть, доречно буде додати, що Паша, як лагідно звуть її колеги, переважно все в своєму житті освоювала сама і надійно. Скажімо, до приходу у фінуправління (а було то 23 роки тому) вона за якихось вже три — чотири тижні вправно орудувала на будові кельмою і малярською щіткою. Давала фору навіть декому із більш досвідчених штукатурів і малярів. Паша Іванівна зізнається, що і дотепер не дуже довіряє окремим майстрам, отож своїми руками робить ремонти у власній квартирі у Глибоці. До слова, приїхала сюди за чоловіком — уродженцем Купки, бо сама ж родом із Вижницького району.
Втім, повернемось до секретарства. У приймальні охайно  і привітно, кожне слово Паші Іванівни чітке, приязне і зрозуміле не лише для начальниці і колег (нині в управлінні «жіноче царство» — 12 працівниць), а й для будь-якого відвідувача.
— Із людьми (незалежно від віку і статі), — доповнює розповідь секретарка, — прагну спілкуватись доступним і ввічливим тоном, бо й сама не терплю грубощів і зневаги.
А ще Паша Іванівна пригадує свої службові стосунки із окремими співробітниками, на жаль, наразі вже покійними, начальником — Миколою Мельником та водієм Орестом Свінціцьким не менш гарними словами, бо чимало доброго і повчального перейняла у них. Зрештою, хороші стосунки має і з теперішнім керівником Степанією Шородок. Тут аж ніяк не приваблює улесливість чи угодництво з боку секретаря, а чітке, своєчасне виконання обов’язків як у роботі з документами, так і у суто людських стосунках. Віриться, що  не випадково щиро відгукується про П.І. Русу і та ж Степанія Георгіївна.
Служить добрим прикладом Паша Іванівна для своїх дочок — Ксенії і Тетяни. Перша ще й працівниця цього ж фінансового управління.

Василь Гейніш.
Фото Петра Митранюка.