— Наскільки мені відомо, перш, аніж Вас затвердили на посаду начальника райвідділу, довелось пройти «курс молодого бійця». Тобто, здати відповідні тести з фізичної підготовки, стрільби тощо. Важко було?
— Не приховуватиму, бо впродовж двох тижнів під час отого тестування всяке було, але принаймні із тими завданнями, що ставились у Київській національній академії внутрішніх справ, впорався нормально. І в підсумку отримав спеціальне свідоцтво, що дало право бути на посаді начальника райвідділу.
— Чи готові до такого ж тестування, у будь-яку мить Ваші підлеглі?
— Скажу так: повинні бути готовими. Думаю, що переважна більшість особового складу підтвердила б мою впевненість.
— До слова, нинішній штат райвідділу укомплектований сповна? Які найперші вимоги ставляться до колективу?
— Поки що маємо 9 вакансій, зокрема 7 — сержантського складу і 2 — дільничних інспекторів міліції. Серед основних вимог — це сумлінне і професійне виконання обов’язків щодо недопущення порушень конституційних прав громадян, рішучої боротьби із злочинністю та її профілактика, і охорони громадського порядку.
— Стосунки міліції і влади, на яких основних принципах, на Вашу думку, вони повинні базуватись?
— Вважаю, що в цьому сенсі повинна бути на першому плані чітка взаємодія у забезпеченні дотримання законності, обопільне сприяння у підвищенні довіри мешканців району як до влади, так і до нас — працівників міліції.
— І, нарешті, таке запитання: якби Ви, Артеме Миколайовичу, не стали правоохоронцем, то ким і де хотіли б себе бачити?
— Чесно кажучи, якось і не задумувався над таким запитанням. Переконаний, що я на тому місці служби, де і мав би бути. В іншій іпостасі себе не бачу.
— Дякую за спілкування і успіхів Вам на новій посаді.