— Чому обрав для своєї творчості саксофон, а не якийсь інший музичний інструмент?
— Особливих пояснень, мабуть, не потрібно. Підштовхнула мене до такого вибору мама, котрій дуже подобається звучання саксофона. А в ранньому дитинстві я починав грати спершу на сопілці, а відтак і на кларнеті.
— «Софіївські зорі» — що то за фестиваль і як тобі вдалося здобути на ньому перемогу?
— Згаданий фест щорічно проводиться в місті Умані на Черкащині. Назва його походить від місцевого знаменитого парку «Софіївка», а беруть участь у фестивалі тільки студенти, які до фіналу пройшли відбір у попередніх регіональних турах. Власне, так я і потрапив в Умань, а в заключній частині із дев’яти музикантів виборов за рішенням журі перемогу. Це було у 2011 році.
— Кожен музикант, мені здається, зазвичай тяжіє до якогось одного жанру. Як у тебе щодо цього?
— Погоджуюсь, що переважно так воно і є. Маю найбільше задоволення від виконання фольклорних творів, зокрема румунських та українських. Хоча полюбляю грати і джазові композиції. Уникаю, щоправда, дешевих попсових речей.
— Мав нагоду почути, що тебе часто можна зустріти на весіллях,  де граєш разом із кількома виконавцями. Це поповнення сімейного бюджету, чи є якась інша причина?
— Моєї скромної зарплати керівника оркестру у Глибоцькому РБТД на утримання сім’ї (дружина у декретній відпустці), звісно, вкрай не вистачає. Отож, заробляння на весіллях справді дещо поповнює бюджет сім’ї.
— Окрім саксофона ти ще маєш чималий потяг до танців. Чи не так?
— Ще недавно дійсно брав участь у студентському танцювальному  ансамблі  «Колос» аграрного університету. Їздив теж на різні концерти, фестивалі, навіть побував з колективом у Румунії.
— Що ж, дякую за розмову. Із наступаючим Новим роком. І нехай твоя творчість надалі радує нас — глядачів і слухачів.