У березні цього року в її хаті сталась пожежа, що знищила вогнем всю будівлю. Куди було подітись старенькій?  Спершу, начебто, забрала її до себе одна із дочок, але відтак, як кажуть люди, вона виставила матір за поріг…
На певний час Катерині Георгіївні надала притулок сестра Марія.  Та селянська натура тягнула жінку на те місце, де була її хата, нехай і на згарищі. І тоді односельці, зокрема і сільський голова Микола Патраш та релігійна община п’ятидесятників, вирішили звести для старенької невеличку хатину. Примар звернувся за допомогою і до депутата обласної ради, директора ТзОВ «Надія» Василя Бічера. Як і зазвичай, Василь Георгійович із відповіддю ні на мить не забарився: минулої суботи на подвір’я К.Г. Катан завіз десять кубометрів керамблоку, а також чималий набір продуктів.
Не берусь передати словами, що коїлось на душі у Катерини Георгіївни. Хто був поряд, зрозуміли все зі сліз на її очах… За словами тих, хто допомагає самотній жінці, вони постараються максимум докласти рук, аби цю зиму К.Г. Катан змогла пережити у новозбудованій власній оселі.
Поможи вам, Боже, добрі люди і хай зникнуть сльози у Катерини Георгіївни, а в очах знедоленої щоб знову засяяли вогники надії!