У якусь мить Костянтин Доготарь — молодий вчитель Опришенської ЗОШ — відчув, що робота у школі — то не його місце. І він полишив педагогіку, перейшовши працювати у сільську раду на скромну посаду спеціаліста. То було у 2006-у, а ще за чотири роки Костянтина Васильовича обрали секретарем сільради.
— За вас, мабуть, проголосували одностайно? — запитую у мого співрозмовника.
— Та ні, в одному з бюлетенів хтось висловився проти мене, — посміхнувся під час відповіді.
Власне, за ці три роки Костянтин Васильович довів і собі, і односельцям, що він таки знайшов своє місце.
— Робота цікава, мені до вподоби. Щоправда, трохи кабінетна, багато документації, але все ж спілкування з людьми вистачає, — додає К.В. Доготарь.
Варто зауважити, що становленню секретаря у значній мірі посприяли сільський голова Микола Попович, багаторічна попередниця на цій посаді Валерія Семко. Знадобились і ґрунтовні знання, набуті у Молдовській економічній академії, а ще — регулярні консультації із фахівцями районної ради. Словом, секретар Опришенської сільської ради набуває дедалі більшого досвіду, уміння, а з ними — повагу та заслужене визнання.
Василь Гейніш.
Фото Петра Митранюка.
Її — Домніку Георгіївну Серьогіну, яка нині на заслуженому відпочинку, нерідко можна зустріти серед недавніх колег у районній раді. Ветерана місцевого самоврядування тут радо зустрічають, часто радяться з нею з тих чи інших питань. Адже багаторічний досвід практичної роботи у раді на посадах головного спеціаліста та начальника організаційно-інформаційного відділу завжди стає у нагоді, особливо для молодих спеціалістів. Вони, зрозуміло, щиро вдячні ветерану за її доброзичливі і вагомі слова.
Фото Петра Митранюка.
