Ще ледь сіріє ранній літній світанок на небосхилі, а перші ноти пташиного співу долітають з дерев, як Віктор Мурару вже переступає поріг власної хати і прямує до своїх овечок на стині край села.
— Тут знаходжу, — щиро зізнається Віктор Костянтинович, — не тільки втіху у роботі (а хто має уяву, що таке догляд, доїння овець, приготування бринзи, будзу і вурди — той добре знає  наскільки непроста то справа), але й деякий душевний спокій. Чого, повірте, нелегко було відчути, коли очолював територіальну громаду у Синівцях. Хоча, звісно, якщо вдавалось знайти позитивне вирішення того чи іншого питання для сельчан  у щоденній круговерті, серце не менше раділо.
Варто зазначити, що з виходом на пенсію три роки тому Віктор Мурару, нарешті, справді зміг сповна зайнятись невеликим сімейним бізнесом, в якому допомагають брат, син та двоє онуків.  У кошарі має двісті овець, а вироблену продукцію — бринзу, будз і вурду — збувають на ринках Глибоки і довколишніх сіл. Люди охоче купують цю свіжу продукцію, що пропонує на прилавку Віктор Костянтинович, бо переконались, що й ціна доступна, і якість належна та ще й смачно доповнює мамалигу на столі.