Випуск цієї монографії є великим внеском, адже відтепер Йорданешти стали селом, яке  може пишатись подібними виданнями. Книгу видала приватний підприємець Марина Шапка та видавництво «Зелена Буковина».
Чіпріан Божеску зізнався, що давно мріяв написати книгу про історію рідного села і ось мрія стала реальністю.
— Побувавши на представленні монографії  Дмитра Ковальчука про його рідні Опришени, подумав, що було б добре  написати щось подібне і про історію Йорданешт. З цією ідеєю звернувся до пана Ковальчука та мого односельчанина Миколи Шапки. Над виданням працювали майже два роки, але всі наші зусилля не були марними. І, як наслідок, на світ з’явилась книга, яка є своєрідним символом села, — розповідає Чіпріан Божеску.
— А чим же ваше творіння відрізняється від інших? — поцікавився.
— У нашій монографії розміщені унікальні дані, які ми відшукали у Чернівецькому та Сучавському архівах. Тут цікава інформація, яку ми записали з уст старожилів.
Для іншого автора — Миколи Шапки — ця подія є надзвичайною, адже, окрім виходу видання, яким він марив давно, на початку урочистостей пролунав і гімн Йорданештів, слова до якого написав саме він.
— У цю книгу я вклав всю свою душу. Хочу зауважити, що матеріали, які охоплюють історію села до 1944-го, збирав голова культурного товариства „Арбороаса” Дмитро Ковальчук, а також Чіпріан Божеску. Мені ж випала честь дослідити  більш  близькі до нас часи. Легко не було. Довелось ознайомитись із великою кількістю архівних матеріалів, а частину історії села написав зі слів односельців, з документів сільради та колишнього колгоспу. Моєму перу також належать розповіді про фольклор та народний театр, — ділиться Микола Аурелович.
 Дмитро Ковальчук сказав, що він намагався якомога більше дізнатись про історію церкви, а також про її роль у житті селян.
Усіх гостей привітно зустрічав Йорданештський сільський голова Георгій Лютик, за часи головування якого зробили чимало корисного для громади: відремонтували дороги, встановили вуличні ліхтарі, почали будувати нову школу (наразі зводять вже третій поверх). І все це — завдяки великій допомозі та підтримці обласного керівництва, зокрема губернатора Михайла Папієва. Як зізнається Г.Лютик, не залишились осторонь доброї справи і районна влада, односельці, сільські, районні, обласні депутати.
 Георгій Флорович надав слово і вручив першу Почесну грамоту від імені сільської ради першому сільському голові Флорі Шапці, який розповів про нелегку роботу колективу під час створення сільради, яку комуністи закрили ще у 1947 році.
Відкрив урочисту частину, яка відбулась у місцевому будинку культури, церковний хор „Фіій Арбороасей”, у виконанні якого і пролунав гімн села. Автора слів ви вже знаєте, а ось музику написав диригент хору, отець Василь Пожога.
— На мою думку, гімн — це уособлення життя села. Хвилююсь, адже вперше написав мелодію, вперше поклав на ноти слова, — розповідає отець.
Проте хвилювання були марними. Овації публіки — яскравий тому факт.
Сільський голова продемонстрував усім присутнім і геральдику Йорданештів: герб, на якому зображені святі архангели Михаїл та Гавриїл, річка Сірет, що поділяє село на дві частини, колосок та вітряк; зелено-синьо-жовтий прапор, на якому є також гілки липи.
Односельців зі святом привітав і відомий буковинський поет Мірча Лютик, який присвятив рідному селу вірш. Не забула про святкування і влада: привітальне слово мовили заступник голови райдержадміністрації Михайло Божеску, помічник-консультант народного депутата України Івана Попеску Ауріка Божеску (від себе особисто та від нардепа).
А яке ж свято без пісні?! У Йорданештах виступила сучавська виконавиця народних пісень Адріана Бучевські.
Наостанок надійшла пропозиція (яку прийняли оплесками), щоб Йорданешти стали побратимом комуни Ступка (Румунія), яка є батьківщиною відомого композитора Чіпріяна Порумбеску.