Новий день   
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Реклама
Головна » 2013 » Липень » 12 » Про те, як Господь діє у світі на кожного з нас
12:22 PM
Про те, як Господь діє у світі на кожного з нас
„Народ скаже, як зав’яже”
Мабуть, якби не чутки, з цією людиною доля не звела б. Вирушаючи до села Просіка, знала три „народні” легенди, котрі зацікавлювали і, зізнаюсь, в котрі не зовсім вірилось. Найперша повістувала про те, що Іван Банилян, захворівши, у комі просив Бога врятувати його. Опісля неймовірного чуда став священиком.
Інша розповідала, що чоловік, аби вилікуватись, знайшов порятунок у аскетизмі. Тобто, жив у скиті, де міг спілкуватись тільки з Богом. Вилікувався і присвятив Йому своє життя.
Третю легенду розповіла жіночка, ніби якось Іван Банилян ішов попри ліс, де зустрів ясновидицю, котра порадила: „Якщо станеш священиком — видужаєш”.
Тож, суть розповідей одна і та ж, тільки обрамлення різне. Що ж сталось насправді? І чи існує таємниця взагалі? Щоб дізнатись — вирушила до священнослужителя, хоч як запитуватиму його про таке — не знала.
Приїхала до Просіки у суботу. Одразу на гостинці зустріла старшу жінку, котра йшла до колодязя по воду. Запитала:
— Як гадаєте? Зможу сьогодні поспілкуватись у храмі із священиком?
Відповіла, що служби Божі проводять по неділях. А щодня люди споруджують новий храм, тож і отець теж приїздить. Олександра Пушкач поскаржилась також на одиноке життя старенької людини і додала:
— Вже здоров’я не дозволяє висидіти Божу службу. Так, постою трохи у коридорі. Але іноді священик заходить до мене, аби прочитати молитву за здоров’я. Він — людина із золотим серцем: і порадить, і підтримає, а що вже щиро молиться!

Кишинів — місто його студентства
Іван Банилян родом з Карапчева, живе зараз у Йорданештах. Після закінчення загальноосвітньої школи, навчався у Кишинівському політехнічному інституті (зараз технічний університет) на технолога. Однак, кожен з нас має покликання, яке остаточно залишається Божою таємницею. До одних Він говорить тихо, бережливо і спокійно. Інші, щоб почути Божий голос, потребують чогось сильнішого. Тож, у 25 років Іван Банилян поступає до Кишинівської духовної академії, яку закінчить у 2006 році. Його життя змінюється тим, що приходить до Бога.
— Вважаю, що Всевишній так вирішив. І не шкодую, — каже мені отець. — Ще у дитинстві, коли й молитися не вмів, був період: часто, лежачи на ліжку обличчям до стіни, просив: „Боже, допоможи мені стати Твоєю дитиною”. Ви знаєте, щоразу, купуючи білет до Кишинева, їхав у поїзді поруч із монахом чи монашкою, священиком, семінаристом. Вони розповідали про те, що було близьким моєму серцю. Можливо, не поступав би на технолога, якби пізнав близько віруючу людину раніше.

Захворювання, як Божа рука
Лежачи в комі, Іван Банилян чув вирок медиків — це кінець!
Він все розумів, усвідомлював — тільки нічого не міг зробити. Залишалось — молитись.
— Мабуть, я вперше у житті так просив Бога, щоб Він дав мені шанс щось для Нього зробити, — каже ієрей.
Це була саме та ситуація, коли на людей надії немає. Єдиним лікарем залишаються звертання до Всевишнього. Якщо існування Бога неможливо довести і неможливо заперечити, то чим тоді є те диво, що людина одужала?
Було зрозуміло й самому — піде здобувати ще одну освіту. Аби відчути істину молитви, їздив до святогорців Румунії. У відокремлених обителях для ченців, котрі бажають вести суворіше, ніж у монастирі, життя, витає святий дух, адже вони перебувають у строгих постах, постійних молитвах, душевній чистоті. Саме там, у горах Румунії, сліпа жінка, котра мешкає у скиті, їсть чорний хліб, мовила: „Я бачу, ти станеш священиком”.

„Возлюби Господа Бога твого всем серцем твоим, и всею душою твоею, и всею крепостию, и всем разумением твоим. Сия есть первая и наибольшая заповедь. Вторая же подобная ей: возлюби ближнего своего, как самого себя. На сих двух заповедях утверждается весь закон и пророки”.
От Матфея 22:37-40.

Минулоріч, 5 серпня, у Просіці, де працює Іван Банилян, освятили місце для спорудження нового храму. Розташування обрали на підвищенні, щоб було видно з усіх сторін, навпроти існуючого храму. За історією, як розповідає Іван Банилян, у Просіці фанаріоти (греки) збудували перший дім для прихожан. У половині 18 століття турецька навала вигнала фанаріотів і зруйнувала дерев’яну будівлю. На її місці залишився камінь жертовника, де сьогодні освячують воду.
Храм святого Іоанна Богослова — наймолодшого апостола, єдиного з тих, хто залишився біля Ісуса під час розп’яття, спорудили 1798 року. Хоч під час реставрації над дверима знайшли надпис — 1797 р. Двері храму замовляли у Румунії. Це, як у старі часи, різьба ікон по дереву.
А новий храм святого великомученика Міни споруджують усім селом. 116 чоловік тільки забивали фундамент. Цікаво, що цегла та найбільша сума коштів прибули майже за 4 тисячі кілометрів —  з міста Сургута (Росія).

Музика і Бог
Іван Банилян вміє грати на музичних інструментах — акордеоні та фортепіано. Хоч здобував музичну освіту тільки два роки, має хороший слух. Каже, що за Давньої Греції вважалась некультурною та людина, котра не володіла якимсь інструментом або не співала у церковному хорі. Останнього разу була можливість сісти за фортепіано під час поклоніння святим місцям у Ізраїлі.
Найбільшою проблемою сучасного суспільства ієрей вважає ті моменти у житті, коли людина, незалежно від віку, не бачить, не відчуває, не розуміє, що Бог завжди поруч, турбується про кожен крок і думку.
Лариса Дущак.
Фото автора.







Переглядів: 263 | Додав: Newday | Рейтинг: 5.0/1
Форма входу
Пошук
Календар
«  Липень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Архів записів
nanewday@mail.ru