Непохитна воля, владність, прагнення до авторитарного правління … Вона займала високий державний пост довше за всіх у двадцятому сторіччі, за винятком Вінстона Черчілля. Багато хто в Англії вважав її надмірно самовпевненою. Її біографи підкреслюють, що ця риса відрізняла Меггі з дитинства. Коли у дев’ять років вона виграла одне з шкільних змагань і директор, вітаючи, сказав, що їй пощастило, вона з гордістю заперечила: „Ні, я це заслужила!”
Але, роздумуючи про причини успіхів Тетчер, я б поставила на перше місце не її величезну волю і наполегливість, навіть завзятість, а те головне, що відрізняє її як видатного політичного діяча — це величезне політичне чуття, вміння правильно оцінювати складну обстановку і обирати шлях, який приведе до успіху, вміння вижити у найважчих обставинах, яких у неї було чимало.
Свого часу вона зовсім несподівано для більшості вступила у боротьбу за лідерство партії з дуже досвідченим і поважним політиком, колишнім прем’єром Е. Хітом. Багато хто вважав це зухвалістю, тим паче, що Тетчер ніколи до цього не займала відповідальних посад в уряді. І взагалі — жінка ніколи не була до цього часу лідером торі … Але вона насмілилася і — виграла. Одна з її подруг по школі розповідала, що ще дівчинкою Маргарет мріяла зайняти крісло в парламенті. Будучи студенткою Оксфорда і готуючись стати інженером-хіміком, зізнавалася, що „для неї могутнім магнітом була політика”.
У дитинстві її кумиром був батько-бакалійник Альфред Робертс. Його принципи Маргарет засвоїла на все життя: твердість, рішучість, ощадливість. Одне з його побажань запам’яталося їй особливо добре: „Ніколи не слідувати за натовпом, не боятися відрізнятися від нього, а якщо необхідно — вести його за собою”.
Як пишуть біографи, Меггі з дитинства була обдарована неймовірною працездатністю, готовністю працювати на знос. Всі крихти вільного часу від навчання і роботи у батьківській бакалійній крамниці йшли на „дослухання” до політики. … Прем’єр-міністром вона стала у п’ятдесят три і залишалася на цій посаді протягом дванадцяти років.
Що стосується її особистого життя, то тут Маргарет пощастило далеко не відразу. В юності у неї був бурхливий роман з молодим, красивим і казково багатим графом. В один з вихідних він повіз її знайомитися з батьками. Але аристократична родина не схвалила вибір сина (донька бакалійника не могла стати графинею), і молодик відступився від своєї коханої. Наступне захоплення Маргарет закінчилося ще цікавіше. Шотландець-фермер, який спочатку залицявся до неї, одружився з її сестрою Мюріел — дівчиною домовитою, господарською і цілком приземленою.
Але як знати: чи досягла б Маргарет всіх своїх висот, якби не вдале заміжжя? Британські газети того часу писали прямо, що їй довелося розлучитися з багатьма дівочими мріями і вийти заміж з розрахунку. Обранцем Маргарет Тетчер виявився Деніс, старший за неї на десять років. Син власника хімічної компанії, він дослужився до майора і кавалера ордена Британської імперії. Одного ранку, коли Меггі спізнювалася на роботу, її зголосився підвезти на своєму червоному „Ягуарі” цей багатий холостяк. Зачарувати його не склало особливих труднощів…
За іншими відомостями вони познайомились на партійній конференції, де була схвалена кандидатура Маргарет на участь у парламентських виборах. Три роки по тому Деніс Тетчер зробив їй офіційну пропозицію, яку вона прийняла без довгих роздумів. Народивши у серпні 1953 року близнюків (хлопчика і дівчинку), вона вважала, що свій материнський обов’язок виконала, і турботи про дітей були покладені на батька і няню. Щоправда, завжди усвідомлювала, що дружиною і матір’ю була, на жаль, за сумісництвом.
Відомо немало цікавих фактів з життя Тетчер. Перед виступом у парламенті вона часто взагалі не обідала. „Кров повинна доливати до голови, а не до шлунку”, — вважала Маргарет. Будучи прем’єром, любила під час засідань Кабінету класти сумочку поряд з собою. Преса багато писала про те, як Тетчер грала роль господині для членів свого кабінету і радників: коли засідання затягувалися допізна, готувала для всіх традиційну яєчню з беконом смаженим або улюблений пиріг з вишневою начинкою.
Коли Маргарет Тетчер оголосила про своє рішення подати у відставку, люди несли букети квітів до її резиденції на Даунінг-стріт, 10. Подяка за те, що вчасно йде, або за те, що зробила для країни? Як-не-як, в її історії вона поки залишається єдиним прем’єр-міністром, якого обирали на цю посаду тричі поспіль!
Один з англійських політиків так пояснював успіхи країни в 1980-і роки: „Англія володіє двома скарбами: одне з них нафта, інше — Маргарет Тетчер”.
Власне, і в одязі Маргарет Тетчер вважалася еталоном класичного стилю, нарівні з Одрі Хепберн і Коко Шанель.
Ось чому я вважаю Маргарет Тетчер гідним прикладом жіночності!