Стрітбол (від англ. street „вулиця” і ball „м’яч”) — спортивна командна гра з м’ячем. Хоч мало хто чув про такий вид спорту, однак  походить він з баскетболу. Молоді подобається тим, що дозволяє змінювати кількість гравців (частіше по 3 у 2-ох командах), може відбуватись впродовж домовленого часу, доповнюється виконанням трюків з м’ячем під час гри та різноманітних слем-данків, є можливість використання деяких силових прийомів та відволікаючих маневрів для проходу до кільця суперника.
Уявіть! Поселившись і на Україні лише у 1995-у, стрітбол став улюбленцем не лише молоді мегаполісів, а й невеликих населених пунктів. З-поміж учасників на фесті переможцями стали: команда „Че-сайд” з Чернівців — перша, „The last” із Сторожинця — друга, „Собрались и поехали” з Чернівців — треті.

Глибочан Олександра Карлійчука (Sancho) та Володимира Митранюка (Vovan) знає вже чи не вся Україна, адже були учасниками тус, джемів, фестивалів у різних її куточках, виїздили також до Словаччини, Польщі, Румунії, Росії, Швейцарії, Фінляндії. Якби брейкінг не вважався вуличним мистецтвом танцю, вони цілком могли б вже стати легендами брейк-дансу.
Як розповів Sancho, коли 13 років тому починали з Vovanом танцювати — шукали музику, відео з рухами. Шукали зали, де можна займатися, носили за собою лінолеуми. Сьогодні з цим простіше, адже брейк-данс — популярний.
Займались хлопці для себе, а не задля перемог чи першості. Був випадок, коли ще учнями взяли участь у шкільному конкурсі. Виступивши — пішли, й не думаючи про результат. Того ж дня друзі запитали: „Куди ж ви зникли, переможці? Треба забрати призи”.
Команда Олександра й Володимира — „ Street beat”. У 2005 році на фестивалі брейкінгу „Killin’4 Livin”, що відбувся у Чернівцях, вперше виступили під назвою „Underfloor Bboys”, котра асоціювалась із залом підвального приміщення, де займались. З 2005-го увійшли до Спілки активної молоді Українського Народного Дому у Чернівцях.
Пізніше починають тренуватись разом із командою „Спешл бі” із Садгори. Їдуть на „Бест коннекшн батл” до Тернополя. І вже згодом з’являються можливості завдяки танцю побачити й зарубіжжя.
— В Україні, — як розповідає Олександр Карлійчук, — призові гранти від 500  до 1500 гривень і більше. А якщо перемогти за кордоном, то гранти складають 5 —15 тисяч євро.
Володимир Митранюк якось зізнався, що його старенька бабуся щоразу, коли бачить танець онука, переймається, що він „поламає собі всі кістки”. І справді, брейк-данс — досить віртуозний танець, що вимагає хорошої фізичної підготовки. Потрібно навчитися стояти на голові, одній руці, розвинути розтяжку аж до шпагату. У той же час брейк — це танець, який іде від душі, імпровізується. Бі-бой повинен мати хороше відчуття ритму, харизму, енергетику та стиль.
На фестивалі відбувся баттл з брейкінгу 2х2 (змішані). Клас показали бі-бої з Чернівців, Коломиї, Хмельницького. Журі Sancho та Kornel визначили переможців: Pro Rock („Underfloor”) і Gloomy-D („Life Style”).

Райтерів (саме так називають тих, хто малює граффіті) вважають ледь не „ворогами народу”. Однак, граффіті — це справжнє мистецтво, ціла філософія. Самі ж рейтери називають свої творіння формою експресії.
У селищному парку Глибоки присутнім продемонстрували малюнки на стіні — логотип фестивалю та інші — хлопці з Чернівців. „Вони нормально забомбили”, — відгукується Sancho. Опісля майстер-класу рейтерів з Чернівців провели скетч-джем, тобто бажаючим роздали аркуші, олівці й фломастери, аби спробували й самі.
Олександр теж гарно малює, але, як зізнався, слід витрачати кошти на балончики. Один коштує від 20 до 50 гривень, але ж на стіну їх потрібно багато.
А ось Володимир Митранюк, як учасник київської команди „Ruffneck Attack”, отримує замовлення на створення граффіті, котрі відображають на модному одязі і продають як в Україні, так і за кордоном.

Саме так мені заперечують, коли запитую про хіп-хоп, як хобі. І пояснюють: хіп-хоп включає в себе 4 основні елементи. Це діджеїнг, граффіті, емсіінг (реп), брейкінг. Також часто 5-им основним елементом вважається знання (knowledge), тобто, коли обмінюються досвідом, навчають. Хоч елементи разом складають хіп-хоп як субкультуру, вони живуть окремим життям. Сьогодні бі-бої рідко танцюють під реп, граффіті малюють далеко не тільки ті, які слухають реп (стиль, при якому під музику начитують віршовані рифми).
Музику у парку відпочинку „крутив” DJ Єті (Микола Вальчишин) з Хмельницька. Реп читав Пашон.

Ось виконують BackFlip — заднє сальто з вильотом вперед і плавним приземленням на спуску, Barspin — перекручування руля у стрибку та інші адреналінові трюки на невеликих та міцних ВМХ-ах глибочани Андрій Паладюк, Роман Боднарюк. Такі запаморочливі злети, падіння, повороти, перельоти притаманні велосипедному мотокросу, який представники даного виду спорту називають фрістайловий байк або ВМХ. Напевно, кожен погодиться з тим, що це дуже екстремально, але, головне, видовищно.

Глибочани Дмитро Качмарик, Анатолій Холозьон зіграють вам ритмічну мелодію будь-коли і будь-де та ще й без інструментів. Як їм це вдасться? А бітбоксери створюють та імітують ритмічні рисунки (біти) та мелодії за допомогою артикуляцій органами рота.

Все у житті має свою ціну. А тим паче: світло, транспорт, нагороди переможцям, респекти (альтернативи грамотам)… Тож за дозвіл на проведення фестивалю молодіжної культури „Стриб-скок” у парку відпочинку Глибоки організатори вдячні селищному голові Костянтину Горячку та директору РБТД Роману Нагірному, який надав і апаратуру. А також спасибі приватним підприємцям Сергію Рубанцю, Василю Ніку, Валерію Пилипенку, інтернет-провайдеру LAN-pro, магазину „Sancho”. Також за допомогу — Миколі Стрільчуку (Nik), баскетболістам з БК Глибоки, всім учасникам та глядачам.
Ось такий ритмічний, адреналіновий, сміливий і творчий світ молоді. І якщо когось ще здивують подібні витівки, нагадайте собі — вони сучасні.