Чимало вихідців села стали відомими далеко за межами рідної громади. Варто згадати Іллю Корню, який загинув в Афганістані. За мужність та відвагу його нагородили орденом «Червоної Зірки» (на жаль, посмертно).
Рідною Багринівка є й для Євгена Латія, який є автором понад 60 сценаріїв документальних, науково-популярних та ігрових фільмів. Він є лауреатом різноманітних кінофестивалів, а у 2010-у президент Росії нагородив його орденом «Дружби». Також здійснює активну перекладацьку діяльність (з французької та румунської на російську).
Список здобутків Міхая Патраша вражає: професор, доктор економічних наук, лауреат Премії Академії наук Молдови та Державної премії Республіки Молдова, представник Міжнародного Союзу економістів у Молдові, заступник голови Асоціації економістів Молдови, завідувач кафедрою Міжнародного Незалежного Університету Молдови, академік Міжнародної Академії менеджменту.
А ось поет, драматург, романіст, есеїст та  літературний критик Міхай Препеліца є членом Спілки письменників Молдови та Румунії, а також редколегії французького видання „Lа Pensee européenne”.

Перша дерев’яна церква з невідомих причин згоріла (1858р.). Згодом (1880) у Багринівку перевезли Свято-Духівську церкву із с.Нижній Віків, яку розмістили у центрі села, поруч із кладовищем. У 1883-у її освятили. Тут і досі зберігається іконостас кінця XVIII ст., є дерев’яна дзвіниця.
Будівництво нового храму (Церква Святого Духа) розпочали у 1992 році, а у 1997-у освятили. До речі, тоді на урочистості прибув колишній король Румунії Міхай І.
Наразі у церкві править отець Костянтин Чоботару.
Нещодавно у Багринівці з’явилась каплиця, яка є оригінальною, адже не копіює жодну подібну споруду нашого району. А здалеку нагадує маленький собор.

Першу школу з одним класом у Багринівці збудували у 1883 році та відкрили 20 вересня 1884-го. Викладали тоді румунською, а вчителькою була Катерина Мандичевська.
У 1894 році тут навчалось 78 учнів. На той час директорував Олександр Дудник, вчителем релігії був Стефан Селескі, вчителював також і місцевий священик Ісмаїл Серетіян.
Свого часу школою керували Олександр Дудник, Антон Петричан, Іон Чижевський, Іон Кришмару.
У 1907-у звели ще 4 класи. Чисельність школярів зростала і у 1913 році до Багринівської школи уже ходила 231 дитина.
У радянські часи школа була і семирічною, і восьмирічною. Маленькими, але впевненими кроками перетворилася у сучасний навчальний заклад: збудували новий центральний корпус, їдальню, спортивний зал, майстерню, нові приміщення для початкових класів, котельню.
Нині у центрі села — красуня-школа, яку реставрували у 2005 році згідно програми Українського фонду соціальних інвестицій. Збирали кошти, як то кажуть, зі світу по нитці, але завдяки небайдужим людям вдалось зробити подарунок дітям, вчителям, батькам. Опановують знання 250 учнів під керівництвом 32 педагогів на чолі з директором Михайлом Акатріні. Школа укомплектована новими меблями, дидактичним матеріалом, сучасним комп’ютерним класом, а її вихованці займають високі місця у різноманітних олімпіадах та конкурсах.