У господарстві Івана Мороза живуть голуби, фазани, павичі і навіть білочки
Хтось полюбляє мандрувати, дехто захоплюється спортом, комусь до вподоби колекціонувати старовинні монети, книги, марки, а для когось не існує нічого привабливішого, ніж сидіти годинами на березі річки з вудочкою в руках. А ось у Івана Мороза — інше, доволі рідкісне хобі. Уже понад 30 років житель Молодії вирощує у своєму господарстві різноманітних птахів. Любов до крилатих прийшла до Івана Лазаровича ще у дитинстві. — Якось, — згадує він, — побував разом із мамою на пташиному ринку, де побачив папугу. Однак, тоді ми не могли собі дозволити його придбати. Прийшовши додому, не засмутився, а дав собі обіцянку: коли підросту, зберу грошенят і неодмінно куплю якусь пташку. Власне, так і сталось. Через декілька років у господарстві пана Мороза з’явилась папуга. За нею — ще одна. А далі, як кажуть у народі, „понеслось”. У господаря оселились голуби, фазани, павичі, журавлі. — 30 років тому, — розповідає Іван Лазарович, — навіть гадки не мав, що моє захоплення переросте у щось більше і стане справою всього мого життя. Нині у мене „прописані” понад 40 птахів. Лишень голубів маю десь із 8 видів. Є ще й фазани, павичі. Колись вирощував журавлів, канарок, горлиць. Проте чимало птиці продав. Крім пернатих, у моєму господарстві живуть ще й білочки, а колись розводив поні. Утримувати все це пташине царство — справа не з легких, однак Іван Мороз запевняє, що насправді нічого надзвичайного тут немає: — Не можу сказати, що пташки є надто вибагливими до їжі. Зазвичай, у їхньому раціоні пшениця, ячмінь, соняшникове насіння. Та й до нових, неприродних умов, вони з часом звикають. Щоб процес акліматизації пройшов якомога швидше, я змайстрував для моїх улюбленців спеціальні хатинки та гнізда, а клітки декорував гілками дерев. Зі своїми крилатими друзями Іван Лазарович об’їздив ледь не пів-України. Зокрема, побував на різноманітних виставках у Києві, Одесі, Івано-Франківську, Тернополі...
