Нагадаємо, у 2011 році районна рада стала переможцем Всеукраїнського конкурсу проектів і програм розвитку місцевого самоврядування. Як наслідок — розробили проект „Організація безперебійного забезпечення якісною питною водою шляхом інженерно-гідрологічних вишукувань задля підвищення екологічної безпеки на території громади селища Глибока”, бюджет якого складає 778 тис. грн., з яких 416 тис. виділили з держбюджету, 215 тис. — місцеві кошти, 147 тис. — інші кошти.
Слід зауважити, що вибір території (урочище «Монастирище», що на околиці Глибоки в бік с. Просіка) не є випадковим. По-перше — недалеко знаходиться водовід, а, по-друге, — дослідження засвідчили, що в інших місцях вода є малодебітною. За словами виконавців проекту, спочатку пробурили кілька свердловин і саме у цій зоні зафіксували найкращий результат як за якістю, так і за кількістю.
За словами Валерія Манолійовича, протягом серпня — жовтня 2012 р. Чернівецька філія ПАТ „Геотехнічний інститут” провела відповідні вишукувальні роботи вартістю 84 тис. грн. Після цього уклали договір із ТзОВ „Надія” (586 тис. грн.) та проплатили аванс (175 тис. грн.). У листопаді—грудні генпідрядник (ТзОВ „Надія”) виконав ряд робіт (пробурили 1 пошукову гідрологічну свердловину глибиною 150 м, придбали обладнання для її облаштування). Все це обійшлось замовнику (тобто райраді) у 417 тис. грн.
Аналіз води з вищезгаданої свердловини, проведений у січні—лютому 2013 року георозвідувальною експедицією ДП „Західукргеологія”, свідчить про непридатність води для пиття, тобто вона не відповідає гігієнічним вимогам наказу Міністерства охорони здоров’я. Зокрема рівень мінералізації перевищує у 2 рази нормативні показники, кількість натрію та нітратів завищена. До того ж, наявний осад сірого кольору. Тому, за оцінками спеціалістів, перспективи для розширення водопостачання за рахунок даного горизонту немає.
Виникає питання: «Що ж далі? Який вихід з цієї ситуації?»
Одним з варіантів порятунку є використання водних ресурсів, які знаходяться неподалік. Зокрема ставка, який колись служив постачальником води для маслозаводу, та канави, яка теж є потенційним питним джерелом. Згідно попередніх розрахунків, вони можуть дати 100—150 додаткових кубів води на добу, але спочатку варто ретельно дослідити хімічний склад, щоб упевнитись у споживчій придатності. У разі позитивного результату необхідно буде розвивати зони санітарної охорони, адже на сьогоднішній день вищезазначені джерела знаходяться у не найкращому стані: закидані, замулені, заповнені сміттям, гілками та листям. Проблема полягає ще й у тому, що треба буде вносити поправки до проекту і невідомо чи дозволять це зробити.
На нараді прозвучала і версія будівництва на цьому місці заводу мінеральних вод (оскільки показники мінералізації є високими), але вона відпала у зв’язку з низкою чинників: висока ціна додаткових необхідних для мінералізації досліджень, неналежний хімічний склад, незначний ринок збуту тощо.
Наприкінці прийняли рішення призупинити роботу з облаштування свердловини, демонтувати обладнання і передати на тимчасове зберігання генпідряднику. Подальша ж доля проекту вирішиться у столичних кабінетах, куди голова райради відправиться найближчим часом.

Дебіт води — кількість води, що надходить з джерела або свердловини за одиницю часу.