— Літо для багатьох освітян та учнів — пора відпусток і відпочинку. Ви ж із своїми колегами та вихованцями мали тривалий період підготовки, а відтак і участі у Всеукраїнському зльоті юних туристів-краєзнавців. 
— Саме так. Бо у мальовничому куточку села Осія Іршавського району на Закарпатті знаходиться Центральний табір Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді. Тут і відбувся 22 — 27 липня згаданий вами зліт.
— Здається, глибочани на цьому зібранні представляли загалом Буковину.
— Не тільки представляли, але і захищали своєю командою честь Чернівецької області у цілому ряді конкурсів. До речі, зліт в Осії проводиться один раз на два роки. Нинішнього літа команда Глибоцького центру туризму і краєзнавства уже вп’яте мала за честь представляти Буковину. У порівнянні з попередніми роками, ми за всіма позиціями знову поліпшили свої результати. Окрім мене, керівниками нашої команди були Руслан Щур та Галина Сисолетіна
— Власне, Софіє Михайлівно, про ці результати хотілося б, аби Ви повідали читачам дещо детальніше.
— Якщо «розшифрувати» їх, то, скажімо, у програмі зльоту важливим конкурсом була робота творчих майстерень. Шестеро наших учасників захищали науково-дослідницькі праці з історичного, археологічного, географічного, екологічного, етнографічного та геологічного краєзнавства. У числі цих учасників Владислав Цибуляк, Наталія Воробець, Мар’яна Мицак, Роман Дручук, Євдокія Турянська та Анастасія Пентелейчук, які посіли перші, п’яті, треті місця. А у загальному підсумку буковинці вибороли другу позицію у творчих майстернях.
— До слова, скільки всього команд зібралось на зльоті?
— Сімнадцять. Окрім нашої, виключно всі з обласних центрів України. Так ось далі. Глибоччина показала також добрі результати і у туристсько-краєзнавчій вікторині та у туристсько-краєзнавчому експедиційному маршруті. Водночас, надзвичайно цікавим і складним був краєзнавчий конкурс «У традиціях — краса тисячоліть». Перед учасниками стояло завдання віднайти старовинні символи — знаки на речах повсякденного побутового вжитку, знаряддях праці тощо. Готуючись до цього конкурсу-захисту, наші гуртківці провели кількаденну краєзнавчу експедицію у села Глибоччини і краєзнавчі музеї. Сфотографували оздоблення багатьох речей, намалювали на плакатах знаки. Пояснили їх смислове, символічно-магічне, духовно-родове значення. Все це оформили в окрему пошуково-дослідницьку роботу.  Зібраний матеріал упорядкували  в обрядове дійство  «Посвята дівчини у повноліття». 
У процесі обрядового сценічного дійства ми показали на знімках, плакатах понад десять стародавніх речей, де намальовані або вирізьблені оздоблювальні орнаменти: на скринях, на сволоках, над дверима, над воротами, на гончарних виробах. Чимало речей для ілюстрації ми також привезли із собою і наочно демонстрували традиційне надбання буковинців. Все це вельми вразило членів журі…
… серед якого, наскільки мені відомо, були і Ви, чи не так?
— Дійсно, мені теж  запропонували увійти до складу цього поважного журі.
В рамках виступу наші дівчата під час міні-майстер класу перетворювали звичайні дерев’яні ложки в родинні обереги та розповідали про використання їх у різних звичаях і обрядах буковинців. Додам, що у конкурсі-захисті «У традиціях — краса тисячоліть» глибочани виступили змістовно, емоційно та артистично і посіли перше місце серед усіх обласних команд. Загалом з усіх краєзнавчих конкурсів команда Буковини теж була найкращою і поза конкуренцією. І в цьому є велика заслуга учасників команди — учнів Глибоцької ЗОШ Наталії Воробець, Крістіни Банилівської, Марії Лютик.
Нарешті скажу і про те, що для дітей нинішня поїздка на Закарпаття була дуже пізнавальною, вони збагатились враженнями про мальовничий край Карпат.
— Дякую за розмову і нових Вам успіхів.