Справжнє мистецтво завжди на боці миру, бо воно завжди було й залишається послом краси, любові і надій.Коли гримлять гармати, музи не мовчать. Але одні «музи» підтримують агресора, а інші подають голос за тих,котрі захищають правду, честь і незалежність.

Уродженець Львова світової слави скрипаль Юрій Башмет разом із десятками «видатних» російських діячів культури підтримав окупанта Путіна, а відома не тільки у Румунії, але й у Європі та світі виконавиця народних румунських пісень Софія Віковянка, яка народилась у с.Топорівка Новоселицького району, а нині мешкає у Сучаві, приїхала  у вівторок, 24 червня, до Чернівців, щоб підбадьорити своїм співом місцевих румунів та українців  у їхній святій і праведній війні за право бути господарями на власній землі. Концерт організували фундація «Ясси — місто європейської культури» і мерія згаданого міста (яке, до речі, з 2011-го стало містом-побратимом наших Чернівців) та Чернівецька організація «Буковинський мистецький центр збереження й промоції традицій румунської культури». Півторагодинний виступ славетної співачки відбувся у палаці «Юність Буковини.
Тепер, коли він уже перейшов до категорії незабутніх і зворушливих споминів, я згадую інші знаки українсько-румунської приязні: щире «Україно, ми у тебе закохані!», яке з’явилося, здається, у часи Євромайдану на сторінках обласної румунської газети «Zorile Bucovinei» і солідарне «Україно, ми з тобою!», коли громадяни Румунії на нещодавній зустрічі-концерті із Русланою Лижичко прийшли із державними прапорами України. Руслана написала про це минулого тижня на сторінках «Української правди».Такі факти, як і концерт Софії Віковянки у Чернівцях, промовляють до серця й розуму румунів та українців Чернівеччини у тисячу разів більше, ніж твердження місцевих політиків й політологів про те, що «Буковина — це край, де варто жити» і де процвітають толерантність і мультикультурність.
  Хочу окремо сказати про те, що почався цей концерт хвилиною мовчання за убієнними на Донбасі і молитвою «Отче наш» у виконанні дітей. Лише потім на сцені з’явилась Та, яку щирі прихильники й тонкі знавці румунського фольклору називають «великою й незрівнянною  Панною румунської пісні». Та, сценічний образ якої невіддільний від буковинської суті її душі і голосу, — у катринці, вишитій сорочці, з незмінною і картатою чорно-білою трайстою на плечі і з емблематичною «Буковино, дивна квітко!» на вустах .
Софія Віковянка співала і пританцьовувала, читала власні поезії і жартувала. Розповідала цікаві історії про себе, свою родину і свої пісні. А публіка у залі кожну пісню сприймала оплесками, що переходили в овації, і букетами квітів, які  все несли і несли на сцену. 
Туди піднявся і відомий чернівецький поет Іліє Тудор Зегря. Співачка впізнала його і зал це зрозумів. Очевидно, Іліє писав про знану артистку коли ще працював на Чернівецькому обласному радіо, або добре знав її покійного чоловіка  Віктора Міку, який кілька десятків літ віддав праці у сучавській повітовій газеті «Crai nou».
Концерт завершувався. І не вірилося, що цій прекрасній співачці, яка ледь помітно й елегантно витирала піт з обличчя, цьому живому монументові багатющого буковинського фольклору, за два місяці має виповнитись 73, із яких 55 років віддано пісні і сцені.
Концертом у Чернівцях Софія Віковянка ще раз довела, що була й залишається нев’янучою пісенною квіткою Буковини. 

Василь Твердохліб,
журналіст.
Фото  Миколи Гавки