Стан доріг як у державі, так і у нашому районі не витримує жодної критики. Скільки про це писано-переписано, а світла у кінці тунелю так і не видно. Це ми відчуваємо щоднини, добираючись на роботу у маршрутках, бо бусик так підкидає та трясе, аж кістки хрустять. А водії ведуть авто ніби замінованим полем, обминаючи вибоїни. Хто йде пішки нерозчищеним тротуаром — то у великому напруженні і страху, бо його у будь-яку хвилину може обляпати болотом і водою авто, що рухається. Провина водія у цьому — незначна. А хто ж винен?
Два роки тому нас переконували, що дороги врятує транспортний збір, включений до акцизу на пальне. Мовляв, дороги псують ті, хто ними їздить, отож вони і повинні платити. Та цієї зими з’ясувалось, що головний ворог — не машини, а температура повітря і природні явища. І за оці 2 роки, відколи ввели акцизний збір, стан доріг не покращився, а став іще гіршим, аніж був. Це шляхи не лише державного, а й міжнародного сполучення. Про сільські вже й годі говорити! Терпець у столичних власників авто увірвався і вони принесли під Кабмін купи понівечених покришок, бамперів, розбитих фар. Реакція влади не забарилась: нині у Києві «кинули всі сили» для проведення ямкового ремонту: щоднини на всіх телеканалах телебачення спостерігаємо як це роблять.
 Працівники Глибоцького райавтодору розпочинають роботу о 8-й ранку. Начальника Миколу Германа я застав у кабінеті. Він саме проводив планерку. — Сьогодні відправляємо робітників і техніку для проведення ямкового ремонту на трасі Бояни — Чернівці. Таку вказівку отримали з області. — А коли ж такі роботи розпочнуть у нас у районі? — запитую Миколу Васильовича. — Адже на міжнародній трасі Чернівці — Порубне також чимало вибоїн. — Лише після Боян. А потім ремонтуватимемо шляхи, які ми обслуговуємо. Маємо їх 235,4 кілометра, із них 110 км — державного значення. Хоча я противник ямкових ремонтів ще й у холодну пору, бо це на місяць-два. Вважаю, що найбільш ефективна робота у травні — серпні. Ми направили облавтодору кошторис на 4,7 млн.грн. і сподіваємось, що наш запит задовільнять. До речі, області на ремонт доріг виділили 25 млн.грн. Щодо доріг комунальної власності, то для цього місцевим радам виділили 1,7 млн. грн. Нині складають кошториси. Але, на мою думку, ямковий ремонт — це не вихід із становища. Треба будувати нові дороги за сучасними технологіями. Та ще один нюанс: ремонт та гравіювання комунальних шляхів виконують фірми на тендерній основі, а хотілось, аби цим займались наші працівники, бо це і відповідальність і за якість є з кого запитати на місці. Хоч у нас техніка стара, але на ходу і маємо кваліфікованих робітників. Шкода, що асфальтний завод у приватній власності (вони, на жаль, запустити його не можуть через брак коштів). Тож виходить: і сам не гам — і другому не дам. Асфальт нині завозимо із Новоселиці, Сторожинця та ДЕУ-60. Часто і низькоякісний (більше піску, аніж бітуму). А такий нам не потрібен. Неодноразово через це мав конфлікти з постачальниками. Під час нашої розмови саме зателефонував Йорданештський сільський голова Георгій Лютик з проханням надати грейдер для розчистки вулиць. Пальним пообіцяв забезпечити. Микола Васильович просьбу задовольнив. Петро КИРСТЮК.
Фото автора.
|
