Новий день   
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Реклама
Головна » 2013 » Квітень » 16 » Колись мали кушнірів, чинбарів, лимарів, бондарів та теслярів. Тепер маємо рокерів, брокерів, ділерів, кілерів, хакерів та колекторів
10:59 AM
Колись мали кушнірів, чинбарів, лимарів, бондарів та теслярів. Тепер маємо рокерів, брокерів, ділерів, кілерів, хакерів та колекторів
Не в такі вже й далекі часи чи не в кожному  селі нашого краю було чимало майстрів народних ремесел. Ткали килими, шили кожухи та кептарі, смушкові шапки, майстрували діжки, сани, вози, кінську упряж, чинбарили. Нині цими ремеслами займаються одиниці.

Всі ми любимо смакувати хрусткими огірочками та капустою, квашеними яблуками та помідорами з дубової бочки. Та й інші продукти наші діди і прадіди зберігали у дерев’яних діжках: зерно, борошно, сало, бринзу... Корову доїли у дерев’яну дійницю, масло збивали у маслобойці з дерева. Вироби були натуральні, чисто екологічні. Тепер лише деякі господарі дотримуються дідівських методів зберігання продуктів.
Більшість газдинь квасять овочі у пластикових діжках та емальованому посуді. А це вже хімія.
Аби знайти майстра-бондаря, який виготовляє діжки, мені знадобилось чимало часу. Розпитував жителів багатьох сіл. Та відповідь була одна: колись робив один дідусь та вже помер. 
Мені підказали, що у Купці ще один чоловік бондарює. Але Тодор Цибуляк мене розчарував, бо останню діжку зробив кілька років тому. Колись майстрував, тепер вже не має сил. Та мошу (дідусь)Тодор розповів, що у селі цим займається Василь  Пачис. Живе біля колишньої  сільської чайної, тож порадив звернутись до нього.
Василеві Івановичу за 50. Щирий та привітний, він погодився розповісти про своє ремесло. Першу діжку зробив у 16 років, допомагав батькові, який завжди робив це. Добре опанував всі премудрості цієї справи.
 — Для діжки потрібен сухий матеріал, без сучків, котрий добре колеться, — розповідає Василь Іванович. — І порода дерева — для кожного продукту: для меду — липа, овочів, вина — дуб, бринзи та сиру — смерека. Тепер є й інші замовлення — цебри для саун. Їх виготовляю із смереки та ялиці і вони досить місткі — до 300 літрів. Та найбільше мені до вподоби робити бочки для соління овочів.  Колись були майстри і у сусідніх селах, тепер — немає.
У невеличкій майстерні — понад десяток різних інструментів, шаблони, різноманітні пристрої. Адже треба з точністю до міліметра підігнати клепки, міцно стягнути, вставити дно (а якщо діжка для вина —  то й два), набити обручі. Виріб має служити тривалий час.
Василь Іванович бондарює, як він каже, у дощ, негоду, заметіль, коли  не  можна працювати надворі.
— Тепер важко дістати якісний матеріал та й метал для обручів дорогий, — каже майстер. — На виготовлення однієї діжки треба затратити не менше 3 днів. До нього  приїжджають замовники  із сусідніх сіл та Чернівців.
Петро Кирстюк.
Фото автора.





Переглядів: 362 | Додав: Newday | Рейтинг: 0.0/0
Форма входу
Пошук
Календар
«  Квітень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
Архів записів
nanewday@mail.ru