Головна » 2014 » Лютий » 17 » 15 лютого — День вшанування учасників бойових дій на території інших держав
1:34 PM
15 лютого — День вшанування учасників бойових дій на території інших держав
Пам’ять про війну назавжди закарбувалась у серці
Цьогоріч відзначаємо 25-річчя виведення радянських військ із Афганістану. Про ту війну сказано чимало. Наразі хочу наголосити, що Україна зазнала великих втрат внаслідок цієї так званої „інтервенції”. Міркуйте самі: на полі бою полягло понад 2,3 тис. наших співвітчизників, 8 тис. українців повернулись додому із пораненнями, з яких понад 4 тис. стали інвалідами, а ще 60 українських вояків зникли безвісти.
Не з документальних фільмів чи чужих розповідей знає про війну Ілля Вакарюк із Стерче. 18-річним юнаком Іллю Дмитровича призвали в армію, а згодом направили в Афганістан. Служив у провінції Кундуз, яка під час війни перебувала в зоні активних бойових дій через своє стратегічне розташування. — До Афганістану, — ділиться І. Вакарюк, — я потрапив у 1980-у. Був серед тих, хто першим відчув на собі, що таке „Афган”. Служив водієм у автобатальйоні. Зі своїм автомобілем об’їздив чи не півкраїни. Возив боєприпаси, продукти, будматеріали. Бували і випадки, коли машину обстрілювали, однак Бог милував і додому повернувся цілим і неушкодженим. Зізнаюсь, попри небезпеку, ніколи не одягав бронежилет чи шолом. В Афганістані Ілля Дмитрович воював 1 рік і 7 місяців. За його словами, то був період, який назавжди закарбувався у його серці і розумі. — Забути оту нещасну країну неможливо. Хіба що уві сні, але й там доволі часто з’являються моменти війни. Інакше і не може бути, коли на твоїх очах гинули товариші, а над головою літали бойові кулі. Не згадати про це практично нереально, — каже ветеран. Демобілізувавшись, І.Д. Вакарюк влаштувався працювати на Порубненському комбікормовому заводі, де так само „крутив кермо”. Проте, на відміну від афганських років, тепер авто ніхто не атакував, пострілів та вибухів не було чути, а дорогою йшли не озброєні вояки, а мирні люди. Із колишніми бойовими колегами підтримує зв’язок донині, адже попри все, лихо зближує людей, а відтак формується міцна чоловіча дружба. Як учасник війни, Ілля Вакарюк має не одну відзнаку. Однак, думаю, жодна медаль, орден чи грамота не виправдовують тих радянських очільників, які відправили людей в Афганістан. Занадто багато втрат... А натомість, що здобули?..
Не з документальних фільмів чи чужих розповідей знає про війну Ілля Вакарюк із Стерче. 18-річним юнаком Іллю Дмитровича призвали в армію, а згодом направили в Афганістан. Служив у провінції Кундуз, яка під час війни перебувала в зоні активних бойових дій через своє стратегічне розташування.