Одним із тих, кому пощастило живим повернутись до рідної домівки, — глибочанин Віктор Баловсяк, який дев’ятнадцятирічним молодиком потрапив на фронт. 5 лютого 1986 року після трьохмісячної спецпідготовки у Термезі (Узбекистан) рядовий Баловсяк приступив до виконання своїх військових обов’язків у далекому Афганістані.
— Служив у провінції Герат у артдивізіоні, охороняючи важливий військовий об’єкт. Спали у боксах, іноді голодували. До того ж, серед солдатів була епідемія жовтухи. Служили у гірській місцевості, ізольовані від міста і, як наслідок, не контактували з місцевими жителями, — розповідає мій співрозмовник.
Та, незважаючи на вищезгадані труднощі, представники різних національностей жили дружно, немов одна велика родина, яка згуртувалась перед спільною небезпекою. За словами Віктора Миколайовича, міцна чоловіча дружба — чи не єдиний позитивний момент, який згадує після війни.
— Афганістан — це жорстка школа життя, яка навчає як діяти у критичних ситуаціях, а також цінувати надійне плече побратима, — додає він.
З деякими Віктор Баловсяк підримує зв’язок і досі: когось вдалось відшукати за допомогою соціальних мереж, а з деякими підфартило зустрітись. Зокрема у 2011 році у Києві доля подарувала незабутню зустріч з колишнім бойовим товаришем. Також наш герой тісно контактує з воїнами-афганцями Глибоцького району.
12 листопада 1987 року для В.М. Баловсяка настала довгоочікувана демобілізація, але біль у серці і досі живе. Недарма ж сниться та безглузда війна, що забрала життя сотень тисяч вояків, які мріяли тільки про одне — повернутись додому до рідних та друзів. Але не завжди мрії збуваються...
Після служби Віктор Баловсяк працював трактористом, міліціонером, охоронцем банку,  а з 2008 року — пенсія за станом здоров’я. Разом з дружиною Любов’ю Михайлівною виростили двох синів і доньку, яка подарувала їм онучку.
Безсумнівно, афганці мають безліч медалей, грамот, подяк (не є винятком і Віктор Миколайович), але чи можуть нагороди компенсувати душевні (і не тільки) рани, яких завдала війна?...


Із нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав вчора у Глибоці біля пам’ятника воїнам-афганцям відбувся мітинг-реквієм. Його відкрив і вів селищний голова Костянтин Горячко. До підніжжя пам’ятника поклали квіти, хвилиною мовчання та салютом присутні вшанували пам’ять полеглих воїнів.
Відтак до учасників зібрання звернулись перший заступник голови РДА Богдан Підлубний, голова райради Валерій Ротар, заступник військового комісара міжрайонного військового комісаріату Олександр Меньков, голова районного осередку Спілки афганців Василь Білійчук, учень 10 класу Глибоцького ліцею Мар’ян Гринчишин. Тут же воїнів-афганців, членів родин полеглих воїнів нагородили грамотами і вручили матеріальні допомоги.
На завершення у районному будинку творчості та дозвілля для учасників мітингу відбувся святковий концерт.