Любов до пензля у Іванка була ще з юних років. Хоча не пам’ятає дідуся Дениса та бабцю Марію, та батько розповідав, що вони дуже любили малювати і все у хаті прикрашали картинками: стіни, скрині, мисники...
Коли Вані було 6 років, то до дня народження батька намалював його портрет аквареллю. Навчався хлопчина у художній школі у Глибоці і часто діставався пішки туди і назад. Але це надавало наснаги для подальшої творчої роботи. Багато картин прикрашають фойє  Кам’янської школи — це витвори Івана Глобака.
А роботу «Податки очима дітей» у 2002 році  журі визнало найкращою в області. Нагородили тоді фотоапаратом. А потім було ще 13 дипломів з різних виставок. Іван Ілліч завдячує цьому директору школи Олександру Карлійчуку та завучу Юрію Кирстюку, які організовували різні виставки.
Юний художник малював картини на різні теми. А особливо захоплювався декоративно-рельєфними роботами. Поважні місцеві газди замовляли, і нині їх оселі прикрашають роботи розміром 3 на 1,5 метра.
Навчання у Вижницькому коледжі прикладного мистецтва та у ЧНУ дало поштовх до нових задумів. Викладачі запримітили, що Глобаку краще дається писання образів і порадили йому розписувати храми.
Першу церкву з двома художниками розписали у Заставнівському районі. А вже понад 1,5 року виконують роботи у храмі Христа Спасителя на Миколаївщині. Роботи є ще більш як на рік. Загалом треба розписати 4 тис. кв. м. Це ж не малювати картину на мольберті, а високо на риштуванні. Розписи повинні слугувати тривалий час, тому й застосовують старовинні технології: стіни просочують ріпаковою олією, нагрітою до +60о, потім — титанова грунтовка, і лише потім починають малювати.
Батько Івана — столяр за професією, або, як він каже, художник по дереву. Тож завжди щось пропонує або радить синові.