Новий день   
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Реклама
Головна » 2013 » Липень » 29 » У Просіці триває спорудження нової церкви, а у Білій Криниці почали будувати жіночий монастир
11:52 AM
У Просіці триває спорудження нової церкви, а у Білій Криниці почали будувати жіночий монастир


З метою реалізації соціальних ініціатив Президента України та з нагоди 1025-річчя хрещення Київської Русі-України, голова райдержадміністрації Микола Загарюк та заступник голови райради Петро Тимофтій відвідали декілька об’єктів духовної сфери, які перебувають у стадії будівництва. Зокрема, керівники району побували у Просіці, де зустрілись із місцевим священиком Іоаном Баниляном та сільським головою Сучевен Аурелом Башем. Тут вони обговорили ряд питань стосовно будівництва нового храму та пообіцяли надати необхідну допомогу. Насамперед, Микола Георгійович та Петро Михайлович згодились посприяти будівельними матеріалами — піском, гравієм, деревиною.
За словами отця Іоана, будують зусиллями місцевих прихожан, а до зими сподіваються звести дах.
Наступним пунктом навідин для очільників району стала Біла Криниця, де почали зводити жіночий монастир. Ще зовсім недавно тут освятили місце. Не пройшло багато часу і ось ми побачили на освяченому місці будівельників саме у розпал роботи.
Щодо підготовки та відзначення 1025-річчя Хрещення Київської Русі голова райдержадміністрації Микола Загарюк зазначив: «Відзначення історичного ювілею як для кожної людини окремо, так і для народу загалом, — це нагода звернути увагу не стільки на саме минуле, як на його значення для сьогодення і з перспективою нашого руху у майбутнє. Саме тому відзначення ювілею Хрещення Київської Русі насамперед важливе з огляду на те, щоб привернути увагу суспільства до місця і ролі духовної та релігійної спадщини. Ця визначна дата розкриває усе багатство християнської спадщини України у її різних історичних періодах і вимірах». Також Микола Георгійович додав, що багатство християнської традиції в усіх її проявах демонструє нашому суспільству не лише велике  значення цієї події в ретроспективі, але і місце духовної спадщини сучасної України у світі і у європейському вимірі зокрема.
Георгій СЕМЕНЮК.
Фото автора.


До кам’яної казки Буковини
Міжнародний фонд «Взаєморозуміння та толерантність» у Чернівецькій області має особливу місію — опіка над людьми, жертвами нацистських та політичних репресій. Багато хто з них пройшов крізь жахіття концтаборів, дехто навіть там і народився.
Очолює обласне відділення Фонду мудрий і досвідчений керівник Ольга Дмитрівна Клевчук. А допомагають їй у цій благородній справі люди з добрими серцями та милосердними душами — лікар М.Г. Гірман, медсестра Г.О. Рихальська, спеціаліст із соціальної опіки Л.В.Лапко. Саме вона і відповідає за організацію дозвілля підопічних, враховуючи їхні уподобання та побажання.


А заходи, які проводить Фонд, дійсно масштабні — це і медична, і соціальна допомога, юридичний супровід і, звичайно, постійні зустрічі у світлиці Фонду з відомими людьми краю та міста, відзначення традиційних державних та релігійних свят, проведення акцій.
Великою популярністю користуються у підопічних виїзні екскурсії, а також паломництва до святих місць Буковини.
Напередодні відзначення Хрещення 1025-річчя Київської Русі-України, вирішили відвідати релігійні святині. Одна з них — всесвітньо відомий центр старообрядців, який знаходиться в с.Біла Криниця.
Любов Лапко надала коротеньку інформацію про Білу Криницю, старообрядців, їх святиню. Під час подорожі багато підопічних виявили бажання поділитись своїми знаннями про Буковину, Глибоцький район. Згадали і наших славетних земляків — Ольгу Кобилянську, Івана Дерду та інших.
І от автобус під’їжджає до Білої Криниці. Вражає надзвичайна скромність поселення. Тут ви не побачите дорогих вілл, блискучих мерседесів. Тут якась неземна тиша, спокій і благодать...
Мабуть, недаремно старообрядці, втікаючи на Буковину, обрали саме цей райський куточок, де нема суєти, де ближчою стає дорога до неба.
Всіх привітно зустрічає матушка Таїсія. Це саме вона і отець Сергій виявили бажання опікуватись приїжджими.
Матушка веде всіх до Святоуспенського собору. Найперше, що всіх вражає, — це шедевр архітектурного плану — прототип Собору Василія Блаженного, що у Москві. Такі ж купола, ті ж риси російської архітектури 17 — 18 століття.
Тиха розповідь матушки Таїсії про те, які гоніння відчула їх віра, як її предки ревно оберігали свої традиції, як купець Гліб Овсянніков пожертвував астрономічну на той час суму — півмільйона рублів золотом на собор, як із Володимира і Палеха (Росія) привезли унікальний іконостас, декоративну голубу плитку.
А отець Сергій доповнив, що колись у Білій Криниці було 20 культових споруд, включаючи митрополичі палати, на монастирському кладовищі спочивають їхні святі ченці: Павло, Алімпій. Колись це був найбільший духовно-просвітницький центр старообрядництва Буковини. Тут жили митрополит, єпископи, 30 ченців та 30 послушників. Заслуговувала на увагу фундаментальна бібліотека монастиря.
Цікаво було послухати розповідь пана Микитила — підопічного Фонду. Він — вірний греко-католицької церкви, а от родина його покійної дружини — із старообрядців. Але він всіх їх згадує добрим словом, бо коли відбудовували храм, то вони складали пожертви. Завдячуючи організованому паломництву, він має змогу вклонитися й іншій святині, теж пожертвувати на храм (потребує багато коштів на реставрацію). І ще: цей пан просить згадати у молитвах його родину, старообрядців. Хіба це не зворушує ? Хіба це не є прикладом того божого єднання, толерантності, поваги до будь-якого віросповідання?
Посміхається матушка Таїсія, читаючи подану записочку, і промовляє: «Дивіться, отець, тут хтось дав на молитву за наше здоров’я».
Мабуть, це і є найвищі слова людської подяки.
А далі всіх запрошує до музею старообрядництва його опікунка п.Оксана Дядюшка. Чого тут тільки нема — і одяг, і хатній реманент, і навіть можна торкнутись кички (головний жіночий убір) та помилуватися лєстовкою, спеціальними чотками для молитви. Пані Оксана розповідає про село, його історію і сьогодення. І навіть про себе...
А життя людське ой яке непередбачуване!
Хто міг подумати, що вона, дівчина із Східної України, у Києві познайомиться з хлопцем, і їх вірою стане старообрядництво. А вона не лише прийме цю віру, віру її чоловіка, але ще і буде берегти її, як духовний скарб предків.
А ще було чаювання.... Пані Оксана заварила чаї, настояні на травах. Смакували свіжими булочками, спілкувались, обмінювались враженнями, розповідали життєві історії...
І, напевне, задумуючись над питаннями людської сутності, людської духовності, промовляли наступні слова:
«Навчи мене, Боже, сміятись у горі.
Тривоги гасити в журбі.
І дихати серцем у роси прозорі...
Навчи мене, Боже, молитись Тобі».
Леся Ключевська,
відвідувач Білої Криниці.
Р.S. Обласне відділення міжнародного фонду «Взаєморозуміння та толерантність» висловлює подяку матушці Таїсії, отцю Сергію та екскурсоводу Оксані Дядушка.












Переглядів: 469 | Додав: Newday | Рейтинг: 0.0/0
Форма входу
Пошук
Календар
«  Липень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Архів записів
nanewday@mail.ru