Новий день   
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Реклама
Головна » 2014 » Березень » 28 » Присязі залишився вірним, але місце служби довелось змінити
1:04 PM
Присязі залишився вірним, але місце служби довелось змінити

Два дні перебування на рідній Глибоччині після повернення із Криму аж ніяк не стерли жахіття облоги їхньої військової частини російськими окупантами. Тим не менш, Євген Букатар не відмовився від зустрічі і розмови. Нагадаю лишень, що напередодні ексклюзивне інтерв’ю з ним було надруковано у «Новому дні» за 14 березня 2014 року.

  — Наскільки мені відомо, вам в останні дні перебування у Криму роздали спеціальні анкети, де було три пропозиції: перейти на бік росіян, звільнитись загалом із Збройних Сил України, або ж вибрати інше місце служби. Чи так це? І який вибір зробив ти особисто?
 — Справді, такі анкети командування бригади нам роздало, коли стало зрозуміло, що розформування частини неминуче. Тому я й вирішив продовжити службу в іншому місці. Власне, воно і обумовлене тим пунктом, що стосується невиконання умов контракту в Криму з боку держави.
 — Тож, яким чином тобі вдалося безпечно вибратись із Криму і прибути на Буковину?
 — Все, слава Богу, переважно обійшлося без пригод. Росіяни дещо пом’якшили блокування території частини, я безперешкодно вийшов за ворота, взяв таксі, яке доставило мене з Перевального до Сімферополя на перон залізничного вокзалу. А там я сів у потяг, що прямував до Львова через Хмельницький. Звідти вже двома маршрутками доїхав у Чернівці, де мене тепло зустріли добрі знайомі, зокрема Анатолій Когут, Ігор Лопуляк, Сергій Воротняк та Богдан Головач із «Козацької варти».
 — У попередній розмові ти розповідав, що твої бойові побратими в частині готові стояти до кінця, бути вірними присязі на відданість українському народу. Скажи чесно, у всіх вистачило духу і мужності на це, зокрема і серед офіцерів?
 — Як не прикро, але близько сорока відсотків особового складу все-таки перейшло на сторону росіян. І якщо деяких солдат і офіцерів — уродженців Криму — можна бодай частково зрозуміти, то решту, які є родом із материкових областей України (серед них і один буковинець), не вибачу ніколи. Інакше, як ганебними зрадниками, назвати їх не можу.
 — Тепер що далі, чи з’ясовується ситуація подальшого місця служби? Вже зараз підтверджується запевнення вищої влади України щодо надання вам статусу учасників бойових дій, іншої необхідної підтримки, в тому числі і матеріальної?
 — Щодо подальшої служби, то вона проходитиме у мене, сподіваюсь, в одному з військових підрозділів Чернівців.
Але про який статус, яку матеріальну допомогу ви говорите, коли з Кам’янця-Подільського я доїжджав, не маючи вже навіть 20 гривень на квиток. Дякую тільки водієві маршрутки, котрий із розумінням поставився до моєї проблеми і привіз до Чернівців. Адже відкладені гроші на зарплатну картку  «ПриватБанку» виявились заблокованими. Не можу отримати жодної копійки і в Глибоці. Ось як оцінила держава нашу вірність присязі України. Дуже боляче…
 — Що ж, попри всі негаразди бажаю тобі від імені всіх читачів газети і в майбутньому стійкості духу, сумлінного служіння Україні і її народу. Нехай мир і злагода, нарешті, запанують у державі, а у твоїй родині — добробут, любов дружини і дітей. Щасти!
 — Дякую.

Розмову вів
Василь Гейніш.
Фото Петра Митранюка.

 

 

 

Переглядів: 159 | Додав: Newday | Рейтинг: 0.0/0
Форма входу
Пошук
Календар
«  Березень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Архів записів
nanewday@mail.ru