Головна » 2014 » Березень » 14 » І день за днем минав, і руки від важкої праці німіли, але щастя сімейне їх не оминуло
1:17 PM
І день за днем минав, і руки від важкої праці німіли, але щастя сімейне їх не оминуло
На сімнадцятирічну Савету вже з першого дня знайомства Кароль «кинув око». Хлопець був на шість років старший і більш досвідчений, працював у тарашанському колгоспі їздовим. Молода дівчина не одразу відповіла на палкі почуття залицяльника. — Але, — посміхається нині Савета Євгенівна, — Кароль таки мене «здурив» і за рік нашого знайомства, у 1959-у, 21 лютого ми все ж побралися. Шлюб засвідчили у сільській церкві. От і досі живемо разом. Виходить, що виповнилось 55 літ, відколи ми у парі. Справді подружнє життя Савети Євгенівни та Кароля Івановича Бауерів видалося у Тарашанах довгим і, як вважають обоє, хоч і не зовсім легким, однак щасливим. Працювали від зорі до пізнього вечора і в колективному господарстві, і на власному обійсті, своїми руками побудували хату. Двох гарних і не менш працьовитих дочок виростили, дали їм відповідну освіту (одна — бухгалтер, друга — вихователь дитячої дошкільної установи), а діти вже збагатили сім’ю сімома онуками та п’ятьма правнуками. Власне, ця коротенька розповідь була б не повною, якщо б не сказати і про те, що Кароль Іванович 15 років ще був у сільській церкві пономарем, де мав високу довіру серед вірян. Щоправда, через хворобу останнім часом йому довелось відмовитись від прямих церковних обов’язків, але на службу до храму навідується разом з дружиною регулярно. Не полишають із Саветою Євгенівною і домашнє господарство, зокрема і досі утримують коня та іншу худобину. Доглядають за городом, аби в хаті був хліб на столі і до хліба, бо на ті пенсії, що держава виплачує, не вельми розженешся. А в день 7 березня до Кароля Івановича завітав ще один поважний ювілей — йому виповнилось 80 років. І від рідних, і друзів-односельців лунали щирі слова привітань та добрих побажань. Як і годиться, додалось багатоголосе многая літа!
