Довгоочікуване відкриття нової йорданештської кладки для пішоходів та легкового транспорту через річку Сірет відбулося влітку 2000 року. Це було справжнє свято (з телебаченням, численним керівництвом і депутатами, які сприяли у її зведенні). Настил прослужив до 2008-го (з багатьма поточними ремонтами), коли повністю замінили на новий. Відтоді минуло шість років (також з багатьма ремонтами, бо ж нічого вічного не буває). А вже цього літа міст став надзвичайно небезпечним для руху автівок та й особливо для дітей і людей поважного віку. А незабаром же початок навчального року! 

— Це вже буде третє відродження кладки? — розмірковую із сільським головою Георгієм Лютиком та незмінним виконробом будівництва і ремонту, депутатом сільради Флоріном Гушулеєм. Вони саме рахували що ще треба придбати для завершення капітального ремонту і вже мати спокій бодай на кілька років. До речі,  працюють тут досвідчений будівельник Микола Бойку та його молоді колеги Нєлу Божеску та Дмитро Гушул.
— Маємо добру частину лісопильного матеріалу — це бруси та частинка дощок, — розповідає Г. Лютик. — І це завдяки керівнику військового лісництва  Василю Приказці. Суттєву допомогу отримуємо від приватних підприємців, депутатів сільради Андрія Костиняна і Траяна Дирди. А всю деревину обробив спеціальним препаратом від псування підприємець Василь Заєць. Не можу залишити поза увагою підтримку голови райради Григорія Ванзуряка,  — наголосив Георгій Флорович. 
Роботи проводять якісно і без затягувань, а коли я поцікавився коли приблизно буде все готово, аби повідомити про це у газеті, — відповідь була однозначною: мали б чим завершити! Краще напишіть зараз, може хтось ще допоможе. 
— Щоб  зробити все, як належить,  і уникнути аварійності, нам потрібно ще 28 кубічних метрів обрізної дошки, — каже Флорін Гушулей. Далі ми вирішимо питання самі,  — впевнено наголосив місцевий депутат.
Ми підрахували, що це значно менше, ніж один вагон із тих десятка, які майже щодня прямують через наш район у далеке зарубіжжя. 
До речі, якби йорданештська кладка, яка є найдовшою на Буковині і має 139 метрів, знаходилася б десь за кордоном, вона однозначно була б туристичним об’єктивом. Наразі вона потрібна лише тим сельчанам, які нею користуються повсякдень.

Микола ШАПКА.
Фото автора.